Холден Колфилд — підліток з повісті Селинждера «Над прірвою в житі»

Продовжуючи дивитися на сайті, я часто замислююся, а хто, властиво тут позитивні герої, а хто негативні? І не можу чітко відповісти на це питання. Здавалося б, самі негативні герої, у наслідку, роблять дуже гарні вчинки, а герої, здавалося б, позитивні - зовсім навпаки.

Книги Холден Колфилд - підліток з повісті Селинждера "Над прірвою в житі"



Холден Колфилд - підліток з багатої сім'ї, що дивиться на навколишній світ свисока, у силу свого розуму й неприйняття посередніх людей. Матеріальні цінності вищого суспільства його не влаштовують, тому в житті його постійно переслідують невдачі


Джерело:Повість"Над прірвою в житі" (1951)


Автор:Джером Селинджер

Юнак показаний у період, так називаного, «підліткової кризи». Від постійних переживань і стресів, конфліктів із собою й навколишнім світом, він  попадає в психіатричну лікарню



Під час навчання в привілейованій школі, Холден бачить, як всі навколо брешуть один одному, лицемірять, пристосовуються, займаються подлостями й інтригами.



Холден ненавидить неправду. Взагалі, як сказала його сестричка Фиби, Холден ненавидить всі навколо. Він навіть не міг згадати що він любить, крім загиблого брата й хлопчика їх його школи, який не могли зламати місцеві хулігани. Першим серйозним конфліктом з вищим суспільством є його виключення зі школи за неуспішність. За це навколишні сприймають його як «ганьба сім'ї». Другий конфлікт відбувся через його неуважність, коли він забув у метро спорядження команди для участі в змаганні з фехтування.



Холдена постійно підстерігають неприємності через його боязкість, незручності, чесності й уразливості. Тому він намагається під час спілкування дотримуватися грубого, глузливого, а іноді й заступницького тону. Однак у душі Холден зовсім  іншої. Переживання підлітка - це формування душі людини, що не може жити в атмосфері неправди



На питання ким він хотів би стати, Холден відповідає наступне:



Розумієш, я собі представив, як маленькі дітлахи грають увечері у величезному полі, у житі. Тисячі малят, і навкруги - ні душі, жодного дорослого, крім мене. А я стою на самому краї скелі, над прірвою, розумієш? І моя справа - ловити дітлахів, щоб вони не зірвалися в прірву. Розумієш, вони грають і не бачать, куди біжать, а отут я підбігаю й ловлю їх, щоб вони не зірвалися. От і вся моя робота. Стерегти хлопців над прірвою в житі. Знаю, це дурості, але це єдине, чого мені хочеться по-справжньому. Напевно, я дурень




Сюжет (з Википедии):



Сімнадцятилітній Холден Колфилд, що перебуває в санаторії, згадує «ту божевільну історію, що трапилася минулим Різдвом», після чого він «ледве не віддав кінці», довго болів, а тепер от проходить курс лікування й незабаром сподівається повернутися домийся



Його спогади починаються з того самого дня, коли він пішов з Пенси, закритої середньої школи в егерстауне, штат Пенсільванія. Властиво пішов він не зі своєї волі - його відрахували за академічну неуспішність - з п'яти предметів у ту чверть він завалив чотири. Положення ускладнюється тим, що Пенси - не перша школа, що залишає юний герой. До цього він уже кинув елктон-Хилл, оскільки, за його переконанням, «там була одна суцільна липа». Втім, відчуття того, що довкола нього «липа» - фальш, удавання й показуха, - не відпускає Колфилда протягом усього роману. І дорослі, і однолітки, з якими він зустрічається, викликають у ньому роздратування, але й одному йому залишатися невмоготу.



Останній день у школі буяє конфліктами. Він вертається в Пенси з Нью-Йорка, куди їздив як капітан фехтувальної команди на матч, що не відбувся по його провині - він забув у вагоні метро спортивне спорядження. Сусід по кімнаті Стредлейтер просить його написати за нього твір - описати будинок або кімнату, але Колфилд, що любить робити всі по-своєму, оповідає про бейсбольну рукавичку свого покійного брата Алли, що списав її віршами й читав їх під час матчів. Стредлейтер, прочитавши текст, ображається на, що відхилився від теми автора, заявляючи, що той підклав йому свиню, але й Колфилд, засмучений тим, що Стредлейтер ходив на побачення з дівчиною, що подобалася і йому самому, не залишається в боргу. Справа кінчається бійкою й розбитим носом Колфилда.



Виявившись у Нью-Йорку, він розуміє, що не може з'явитися додому й повідомити батьків про те, що його виключили. Він сідає в таксі і їде в готель. По дорозі він задає своє улюблене питання, що не дає йому спокою: «Куди подінуться качки в Центральному парку, коли ставок замерзає?». Таксист, зрозуміло, здивований питанням і цікавиться, чи не сміється над ним пасажир. Але той і не думає знущатися, втім, питання щодо качок, скоріше, прояв розгубленості Холдена Колфилда перед складністю навколишнього світу, ніж інтерес кзоологии.



Цей мир і гнітить його, і притягає. З людьми йому важко, без них - нестерпно. Він намагається розважитися в нічному клубі при готелі, але нічого гарного із цього не виходить, та й офіціант відмовляється подати йому спиртне як неповнолітньому. Він відправляється в нічний бар у Гринич-Виллидж, де любив бувати його старший брат Д. Б., талановитий письменник, що спокусився більшими гонорарами сценариста в Голливуде. По дорозі він ставить запитання про утік черговому таксистові, знову не одержуючи зрозумілої відповіді. У барі він зустрічає знайому Д. Б. з якимось моряком. Дівиця ця викликає в ньому таку ворожість, що він скоріше залишає бар і відправляється пішки вотель.



Ліфтер готелю цікавиться, чи не бажає він дівчинку - п'ять доларів на час, п'ятнадцять на ніч. Холден домовляється «на час», але коли дівиця з'являється в його номері, не знаходить у собі сил розстатися зі своєю безвинністю. Йому хочеться побалакати з нею, але вона прийшла працювати, а як тільки клієнт не готовий відповідати, вимагає з його десять доларів. Той нагадує, що договір був щодо п'ятірки. Та віддаляється й незабаром вертається з ліфтером. Чергова сутичка закінчується черговою поразкою героя



Ранком він домовляється про зустріч із Салли Хейс, залишає негостинний готель, здає валізи в камеру схову й починає життя бездомного. У червоній мисливській шапці задом наперед, купленої в Нью-Йорку в той злощасний день, коли він забув у метро фехтувальне спорядження, Холден Колфилд тиняється по холодних вулицях великого міста. Відвідування театру із Салли не приносить йому радості. П'єса здається дурної, публіка, що захоплюється знаменитими акторами Лантами, кошмарної. Супутниця теж дратує його усе більше й більше.



Незабаром, як і слід було сподіватися, трапляється сварка. Після спектаклю Холден і Салли відправляються покататися на ковзанах, і потім, у барі, герой дає волю душу почуттям переповняли, що його знівечену. Пояснюючись у нелюбові до всього, що його оточує: «Я ненавиджу... Господи, до чого я все це ненавиджу! І не тільки школу, усе ненавиджу. Таксі ненавиджу, автобуси, де кондуктор репетує на тебе, щоб ти виходив через задню площадку, ненавиджу знайомитися із кривляками, які називають Лантов „ангелами“, ненавиджу їздити в ліфтах, коли просто хочеться вийти на вулицю, ненавиджу міряти костюми в Брукса...».



Його порядком дратує, що Салли не розділяє його негативного відношення до того, що йому настільки немило, а головне, до школи. Коли ж він пропонує їй взяти машину й виїхати недельки на дві покататися по нових місцях, а вона відмовляє, розважливо нагадуючи, що «ми, по суті, ще діти», відбувається непоправне: Холден вимовляє образливі слова, і Салли віддаляється вслезах.



Нова зустріч - нові розчарування. Карл Льюс, студент із Колумбійського університету, занадто зосереджений на своїй особі, щоб виявити співчуття до Холдену, і той, залишившись один, напивається, дзвонить Салли, просить у неї прощення, а потім бреде по холодному Нью-Йоркові й у Центральному парку, біля того самого ставка з утоками, роняє й розбиває пластинку, куплену в подарунок молодшій сестричці Фиби.



Повернувшись-Таки додому - і до свого полегшення, виявивши, що батьки пішли в гості, - він вручає Фиби лише осколки. Але вона не гнівається. Вона взагалі, незважаючи на свої малі роки, відмінно розуміє стан брата й догадується, чому він повернувся додому раніше строку. Саме в розмові з Фиби Холден виражає свою мрію: «Я собі представляю, як маленькі дітлахи грають увечері у величезному полі в житі. Тисячі малят, а навкруги ні душі, жодного дорослого, крім мене... І моя справа - ловити дітлахів, щоб вони не зірвалися в прірву».


Страницы: 1 2 3

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Холден Колфилд — підліток з повісті Селинждера «Над прірвою в житі». И в закладках появилось готовое сочинение.

Холден Колфилд — підліток з повісті Селинждера «Над прірвою в житі».