Художня майстерність Тургенєва в розкритті ідейних протиріч епохи в романі «Батьки й діти»

У чому ж складається художня майстерність письменника, що зумів розкрити ідейні протиріччя епохи в романі. Для добутку характерні лаконічність, стислість. Тургенєв відбирає невелику кількість епізодів, але всі вони необхідні для характеристики головних і другорядних героїв. Наприклад, використовуючи вставний епізод (оповідання Аркадія про життя свого дядька), Тургенєв відразу вирішує три завдання: характеризує порожнє, безцільне життя Павла Петровича, помічає неміцність захоплення Аркадія нігілізмом, захоплюється прямотою, силою переконання Базарова.

Мене зачаровує в цьому добутку все: і стрункість композиції, і майстерно змальовані портрети героїв, їхня мова... А пейзаж!.. Адже загальновизнано, що Тургенєв - неперевершений майстер пейзажу. Основним прийомом у розкритті портретів, характерів і переконань героїв у Тургенєва є антитеза. Здається, що цей прийом Іван Сергійович доводить до досконалості.

Як можна забути високого Базарова, його «величезне чоло», «просторий череп», довгі волосся (ознака демократизму в той час), його «червону руку», що не знала рукавичок! Відразу видно, що це людина великого розуму, небагатий, знайомий із працею. А його супротивник Павло Петрович, генеральський син, зніжений, розпещений життям. Чого коштують його руки, білі, як у жінки, з рожевими нігтями, його тугі комірці, його породиста особа. Кірсанов, як і Базарів, розумний, але це не відбивається в його портреті. Євгеній, людина справи, поборник природознавства, мало обертає уваги на свою «одежонку». Павло Петрович же багато часу проводить за своїм туалетом. І нас сьогодні небагато смішать його «фесочка», «лакові півчобітки» та інше, як у свій час вони смішили Базарова.

Взагалі ж письменник тонко користується таким прийомом, як іронія. Контрастність героїв у сполученні з нею проявляється й у манері їхнього мовлення.

Внутрішній мир героїв розкривається найбільше в суперечках-діалогах, хоча зустрічаються й внутрішні монологи, у яких автор виступає чудовим психологом (цей прийом більше характерний для пізньої літератури, особливо для Достоєвського й Толстого). 10-я глава роману присвячений такій суперечці. Павло Петрович вийшов до вечірнього чаю, уже готовий до бою з «паном нігілістом», весь «горів з нетерпіння», хоча й обіцяв братові «не забутися». Базарів же відповідав йому «ледачим голосом». Цих деталей досить, щоб зрозуміти відношення друг до друга «батьків і дітей». Письменник тільки відзначає, що перемога залишилася на стороні більше сильного супротивника, тому Павло Петрович не стримався.

Але, звичайно, ясніше всього виражаються ідейні протиріччя епохи в самих суперечках. Лаконічно, як це взагалі властиво йому, Тургенєв зумів виразити в суперечках між Базаровим і іншими героями різні точки зору на хвилююче суспільство питання: про російський народ і його долю, про шляхи розвитку країни, про відношення до існуючих порядків, про сім'ю, про шлюб, про мистецтво. Ці питання розділяли тодішнє мисляче суспільство на революціонерів-демократів, лібералів і консерваторів.

Російська література довго жила чекаючи принципово нового героя, діяча, перетворювача, і у своєму романі «Батьки й діти» И. С. Тургенєв створив образ такого «нової людини» - революціонера й демократа.

Образ Базарова - збірний, тому що Тургенєв хотів зобразити справжнього героя нового часу. Тому що автор чесно намагався зрозуміти цей тип людей і дати, наскільки це можливо, об'єктивну оцінку, характер героя вийшов дуже складним, багатогранним і суперечливим. Нам і сьогодні дуже складно однозначно оцінити його. Звичайно, герой Тургенєва недосконалий, як кожний з нас, але я щиро хочу розібратися, що мені подобається, а що я не можу прийняти в цій людині.

Многим не сподобається вже сам зовнішній вигляд «нового героя»: худа особа із широким чолом, висячі бакенбарди піскового кольору, довгі волосся й довгий балахон з кистями. Але для мене його широке чоло - свідчення розуму. Балахон, бакенбарди й довгі волосся - виклик устояній моді. Обертають на себе увага і його своєрідні манери. Євгеній навмисно демонструє безтактність, брутальність, вульгарність, похмуру недовірливість до людей. Інтонації його мовлення категоричні, а його самовпевнені висловлення часом надто глузливі й саркастични. Багато хто порахують Базарова егоїстом, черствою людиною, або, як його літературний опонент Павло Петрович Кірсанов, «гордієм, нахабою, циніком, плебеєм». Я теж не у всім симпатизую йому, але хочу розібратися, чи такий він насправді?

Базарів пишається своєю причетністю в народному ґрунті, своїм дідом, що «землю орав», уважає, що «усяка людина сам себе виховати повинен», і намагається виховати в собі потрібні, позитивні, на його думку, якості, постійно вчиться чому-небудь новому. Євгеній нічого не приймає на віру, прагне все перевірити досвідченим шляхом. І його тяга до природничих наук - біології, анатомії, хімії, медицині - мені глибоко симпатична. Такі інтереси були типовими для передових людей 60-х років XIX століття, але ми й зараз уважаємо, що за цими науками майбутнє. Викликає повага й працездатність Базарова - «лихоманка роботи», тому що його енергія спрямована не тільки на теоретичні вишукування, але й на практичну медицину, лікування пацієнтів, а виходить, його діяльність приносить реальну користь людям.

Євгеній скрізь залишається самим собою, завжди є хазяїном свого слова, звичок, дій, зрештою, всього свого життя. Він не тільки сперечається й говорить про свою справу, праця для нього - природний стан. Без праці нудно. Щоденна праця, самообмеження й самовіддача стали його життєвими принципами. Він переконаний, що цікавою роботою можна переломити навіть важкий щиросердечний стан.

Базарів - різночинець, він пройшов важку школу життя й придбав власні переконання. Це навчило його не піддаватися чужому впливу, навпаки, він підкоряє людей собі. Доводи його при цьому завжди впевнені, точні, вражаючі, а вирікаються афоризми, що, чітко виражають його світоглядну позицію: «Усяка людина сам себе виховати повинен»; «Виправте суспільство, і хвороб не буде»; «...Що стосується до часу - отчого я від нього залежати буду? Пускай же краще воно залежить від мене». Багато хто із цих висловлень дотепер зберегли свою актуальність. Крім того, Євгеній Базарів - людин з нескінченно добрим серцем і завжди готовий прийти на допомогу.

Як освічена людина, вона добре розбирається в людях, бачить негативні сторони суспільного лада й прагне їх виправити. Мовлення його наповнене суворою й мужньою прямотою, вона позбавлена вдавання й ухильності. Герой Тургенєва всього себе віддає для того, щоб поліпшити, змінити життя, але залишається незрозумілим, і замість подяки натрапляє лише на обурення. Він бачить головну рушійну силу революції в народі, але його дратує народна пасивність і забобони. Євгеній - людина дії, не витає в хмарах, не становить далеко, що йдуть планів, він звик вирішувати проблеми, коли вони виникають. Хіба така позиція не заслуговує поваги?

І все-таки, не все в Базарове я можу зрозуміти й прийняти. Наприклад, властиве йому заперечення всього. Це заперечення людини, що «до всього ставиться із критичної точки зору», «який не відмінюється ні перед якими авторитетами, що не приймає жодного принципу на віру». Але чи завжди це правильно? Позитивне заперечення самодержавства, кріпосного права й усього, що породжено «потворним станом суспільства». Але як можна заперечувати історичні й культурні цінності? Адже наше минуле - це частина нашої історії, і те, якими ми себе приймаємо й хочемо бачити в майбутньому, багато в чому визначається саме історичним і культурним розвитком суспільства. Герой роману, на мій погляд, надто захоплений утилітарністю, корисністю життєвих явищ. Він, наприклад, розглядає природу як майстерню, у якій людина тільки працівник. Для нього людина не частина живої природи, а її хазяїн, і природа існує для того, щоб людина могла в ній рубати, пиляти, стругати, тобто руйнувати й губити її. Євгеній зовсім не здатний насолоджуватися чудовими картинами російської природи, випробовувати побачивши її глибоке емоційне переживання.

Властиве Базарову заперечення всього його змушує зневажливо ставитися й до мистецтва, уважати його «непрощенною дурницею». «Рафаель, - говорить він, - гроша мідного не коштує». Але ж почуття прекрасного - немаловажна умова гармонічного розвитку особистості. «Чималий хімік», на думку Євгенія, «у двадцять разів корисніше всякого поета». Такі погляди теж були розповсюдженими в той час, і вони ще раз підкреслюють приналежність Базарова до «героїв свого часу».

Базарів - прихильник рішучого руйнування колишніх основ буття, але ми ніде не знаходимо точного формулювання його позитивної програми. Крім того, герой роману не зважає на такі моральні поняття, як борг, честь, заперечує їх. Помилково його твердження про те, що всі люди мають однакові моральні якості, тому тільки, що «у кожного з нас мозок, селезінка, серце, печінка однаково влаштовані». Я не схвалюю і його відносини до батьків. Він намагається придушити в собі синовнее почуття, соромитися виявити свою любов і повагу до них, старанно маскує свою ніжність поблажливим відношенням.

Базарів не прав і у своєму неповажному відношенні до жінок, заперечуючи в них волю думки.

Страницы: 1 2

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Художня майстерність Тургенєва в розкритті ідейних протиріч епохи в романі «Батьки й діти». И в закладках появилось готовое сочинение.

Художня майстерність Тургенєва в розкритті ідейних протиріч епохи в романі «Батьки й діти».