За двома зайцями поженешся, жодного не піймаєш

Антон Павлович Чехов

Пробило 12 годин дня, і майор Щелколобов, власник тисячі десятин землі й молоденької дружини, висунув свою плішиву голову з-під ситцевої ковдри й голосно вилаявся. Учора, проходячи повз альтанку, він чув, як молода дружина його, майорша Кароліна Карлівна, більш ніж милостиво розмовляла зі своїм приїжджим кузеном, називала свого чоловіка, майора Щелколобова, бараном і з жіночим легкодумством доводила, що вона свого чоловіка не любила, не любить і любити не буде за нього, Щелколобова, тупоумство, мужицькі манери й похилість до божевілля й хронічного пияцтва. Таке відношення дружини вразило, обурило й обурило майора. Він не спав целую ніч і цілий ранок. У голові в нього кипіла незвична робота, особа горіло й було червоніше вареного раку; кулаки судорожно стискувалися, а в грудях відбувалася така метушня й стуканина, який майор і під Карсом не видал і не чув. Виглянувши з-під ковдри на світло божий і вилаявшись, воно зстрибнув з ліжка й, потрясаючи кулаками, покрокував по кімнаті

- Агов, дурні! - крикнув він

Затріщали двері, і перед особа майора став його камердинер, куафер і поломойка Пантелей, в одежонке з панського плеча й із щеням під пахвою. Він уперся об косяк дверей і шанобливо замигав очами

- Послухай, Пантелей, - почав майор, - я хочу з тобою поговорити по-людськи, як з людиною, відверто. Стій ровней! Випусти з кулака мух! От так! Чи будеш ти відповідати мені відверто, від душі, чи ні?

- Буду-З.

- Не дивися на мене з таким подивом. На панів не можна дивитися з подивом. Закрій рот! Який же ти бик, братик! Не знаєш, як потрібно поводитися в моїй присутності. Відповідай мені прямо, без запинки! Чи б'єш ти свою чи дружину ні?

Пантелей закрив рот рукою й пренерозумно посміхнувся

- Кажинний вівторок, ваше в-е! - промурмотав він і захихикав

- Дуже добре. Чого ти смієшся? Над цим жартувати не можна! Закрій рот! Не чешися при мені: я цього не люблю. (Майор подумав.) Я думаю, братик, що не одні тільки мужики карають своїх дружин. Як ти думаєш щодо цього?

- Не одні, ваше в-е!

- Приклад!

- У місті є суддя Петро Иванич... Изволите знати? Я в них років десять тому назад у двірниках складався. Славні пани, в одне слово, тобто... а як подвипимши, те бережись. Бувало, як прийдуть подвипимши, те й почнуть кулачищем у бік бариню підсаджувати. Штоб мені провалитися на ентом самому місці, коли не вірите! Та й мене за конпанию ні з того ні із сього в бік, бувало, саднуть. Б'ють бариню та й говорять:

«Ти, говорять, дурка, мене не любиш, так я тебе, говорять, за це вбити бажаю й твоєї жисти межу покласти...»

- Ну, а вона що?

- Простите, говорить

- Ну? Їй-богу? Так це відмінно!

И майор від задоволення потер собі руки

- Щира правда-з, ваше в-е! Так як і не бити, ваше в-е? От, наприклад, моя... Як не побити! Гармонийку ногою роздавила так панські пиріжки поїла... Нешто це можливо? Гм!…

- Так ти, дурень, не міркуй! Чого міркуєш? Адже розумного нічого не зумієш сказати? Не берися не за свою справу! Що бариня робить?

- Сплять

- Ну, що буде, то буде! Мабуть, скажи Марье, щоб розбудила бариню й просила її до мене... Постій!… Як на твій погляд? Я схожий на мужика?

- Навіщо вам походити, ваше в-е? Откудова це видно, штоб пан на мужика схожий був? І зовсім немає!

Пантелей знизав плечима, двері знову затріщали, і він вийшов, а майор зі стурбованою міною на особі почав умиватися й одягатися

- Душенька! - сказав майор, що одягся, самим що ні на є разехидственним тоном гарненькій двадцятилітній майорші, що ввійшла до нього,- чи не можеш ти приділити мені годинка із твого настільки корисного для нас часу?

- Із задоволенням, мій друг! - відповіла майорша й підставила своє чоло до губ майора

- Я, душенька, хочу погуляти, по озеру покататися... Чи не можеш ти зі своєї чарівної особи скласти мені приятнейшую компанію?

- А чи не пекуче буде? Втім, изволь, папочка, я із задоволенням. Ти будеш гребти, а я кермом правити. Чи не взяти нам із собою закусок? Я жахливо їсти хочу...

- Я вже взяв закуску,- відповів майор і обмацав у своїй кишені батіг

Через півгодини після цієї розмови майор і майорша плили на човні до середини озера. Майор потів над веслами, а майорша керувала кермом. «Яка? Яка? Яка?» - бурмотав майор, люто поглядаючи на замріяну дружину й горя з нетерпіння. «Стій!» - забасив він, коли човен досяг середини. Човен зупинився. У майора почервоніла фізіономія й затряслися поджилки.

- Що з тобою, Аполлоша?- запитала майорша, з подивом дивлячись на чоловіка

- Так я,- замурмотав він,- баааран? Так я...я... хто я? Так я тупоумний? Так ти мене не любила й любити не будеш? Так ти... я...

Майор заричав, простяг нагору долоні, потряс у повітрі батогом і в човні... про temper, про mores!… > [1] піднялася страшна метушня, така метушня, яку не тільки описати, але й уявити навряд чи можливо. Відбулося те, чого не в змозі зобразити навіть художник, що побував в Італії й володіє самою палкою уявою... Не встиг майор Щелколобов відчути відсутність рослинності на голові своєї, не встигла майорша скористатися вирваною з рук чоловіка батогом, як перевернувся човен і...

У цей час на березі озера прогулювався колишній ключник майора, а нині волостной писар Іван Павлович і, чекаючи того блаженного часу, коли сільські молодухи вийдуть на озеро купатися, посвистував, покурював і міркував про мету своєї прогулянки. Раптом він почув надривному душу лемент. У цьому лементі він довідався голос своїх колишніх панів. «Допоможіть!» - кричали майор і майорша. Писар, не довго думаючи, скинув із себе піджак, штани й чоботи, перехрестився тричі й поплив на допомогу до середини озера. Плавав він краще, ніж писав і розбирав писане, а тому через які-небудь три мінути був уже біля що гинули. Іван Павлович підплив до що гинули й став втупик.

«Кого рятувати?- подумав він.- От чорти!» Двох рятувати йому було зовсім не під силу. Для нього досить було й одного. Він скорчив на особі своєму гримасу, що виражала найбільше здивування, і почав хапатися те за майора, то за майоршу

- Хто-небудь один! - сказав він.- Обох вас куди мені взяти? Що я, кашалот, чи що?

- Ваня, голубчик, урятуй мене,- пропищала тремтяча майорша, тримаючись за фалду майора,- мене врятуй! Якщо мене врятуєш, то я вийду за тебе заміж! Клянуся всім для мене святим! Ай, ай, я потопаю!

- Іван! Іван Павлович! По-рицарски!… того! - забасив, захлинаючись, майор.- Урятуй, братик! Рубль на горілку! Будь батьком-благодійником, не дай загинути в кольорі років... Озолочу від голови до ніг... Так ну ж, рятуй! Який же ти, право... Женюся на твоїй сестрі Марье... Їй-богу, женюся! Вона в тебе красуня. Майоршу не рятуй, чорт із нею! Не врятуєш мене - уб'ю, жити не дозволю!

В Івана Павловича закружилася голова, і він мало-мало не пішов до дна. Обоє обіцянки здавалися йому однаково вигідними - одне іншого краще. Що вибирати? А час не терпить! « Урятую-Ка обох! - вирішив він.- Із двох одержувати краще, ніж з одного. От це так, їй-богу. Бог не видасть, свиня не з'їсть. Господи благослови!» Іван Павлович перехрестився, схопив під праву руку майоршу, а вказівним пальцем тої ж руки за галстух майора й поплив, крекчучи, до берега. «Ногами бовтайте!» - командував він, гребучи лівою рукою й мріючи про свою блискучу майбутність. «Бариня - дружина, майор - зять... Шик! Гуляй, Ваня! От коли тістечок наїмся так дорогі цигари курити будемо! Слава тобі, господи!» Важко було Іванові Павловичу тягти однією рукою подвійну ношу й плисти проти вітру, але думка про блискучу майбутність підтримала його. Він, посміхаючись і хихикаючи від щастя, доставив майора й майоршу на сушу. Велика була його радість. По, побачивши майора й майоршу, дружно вцепившихся друг у друга, він... раптом сполотнів, ударив себе кулаком по чолу, заридав і не звернув уваги на дівок, які, вилізши з води, густою юрбою оточували майора й майоршу й з подивом поглядали на хороброго писаря

На інший день Іван Павлович, по підступах майора, був вилучений з волостного правління, а майорша вигнала зі своїх апартаментів Марью з наказом відправлятися їй «до свого милого пана».

- ПРО, люди, люди! - уголос вимовляв Іван Павлович, гуляючи по березі фатального ставка, - що ж благодарностию ви йменуєте?

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » За двома зайцями поженешся, жодного не піймаєш. И в закладках появилось готовое сочинение.

За двома зайцями поженешся, жодного не піймаєш.





|