ЖИТТЯ І РІЗНОЖАНРОВА ТВОРЧІСТЬ, БАГАТОГРАННІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ Б. Д. ГРІНЧЕНКА. УРОК-СЕМІНАР

Мета: ознайомити учнів із біографією і творчістю письменника, розвивати в них навички усного мовлення, вміння застосовувати краєзнавчий матеріал для розуміння постаті великого діяча української культури, висловлювати власні думки про прочитане, виховувати почуття гордості за рідний край.

Тип уроку: формування вмінь застосовувати матеріал дослідження на уроці.

Форма проведення: урок-семінар.

Обладнання: портрет письменника, виставка його творів, мапа Харківської області, магнітофонна касета із записом інтерв’ю земляків, збірки творів письменника, словник української мови Б. Д. Грінченка в 4 томах, мапа Харківського району.

Віддав себе я праці без вагання;

Я йшов туди, де розум посилав.

Б. Грінченко

Великий хист, незвичайна витривалість у роботі окрашені великою любов’ю до рідного краю.

М. Лисенко

ХІД УРОКУ

І. Мотивація Навчання Школярів. Оголошення Теми, Мети, Завдань Уроку

Борис Дмитрович Грінченко (1863–1910)

Письменник, фольклорист, публіцист, етнограф, мовознавець, критик, історик, педагог, організатор і голова товариства «Просвіта», укладач 4-томного Словника української мови.

Учитель. Вивчаючи творчість великого українського діяча культури Бориса Дмитровича Грінченка, ми, земляки великого патріота України, з висоти сьогодення по-новому маємо осмислити велич цієї надзвичайної людини. Нам випала честь жити на тій


Землі, що народила письменника, про якого сучасники казали: «Більше працював, ніж жив».

Що ж знають сьогодні про Бориса Грінченка мешканці нашого села?

Ми попросили членів краєзнавчого гуртка з’ясувати, чи знають жителі села Липці сьогодні про цього видатного діяча культури.

Іі. Основна Частина

Учитель. Надамо слово нашим дослідникам.

1-й краєзнавець. Ми, члени краєзнавчого гуртка «Пошук» на початку місяця отримали завдання з’ясувати, наскільки відомим є ім’я Бориса Грінченка нашим землякам. Беручи інтерв’ю в однолітків, ми пересвідчились, що більшість учнів школи знає, що Б. Грінченко був письменником, але про іншу його діяльність не дуже проінформовані. Говорячи із своїми батьками, родичами, які є представниками старшого покоління, ми помітили, що і для них ім’я Бориса Грінченка мало про що говорить (подається магнітофонний запис інтерв’ю з школярами, де кореспонденти ставлять питання: «Що ви знаєте про Бориса Грінченка?»).

2-й краєзнавець. Другим етапом нашої роботи щодо з’ясування причини, чому сьогодні так мало українці знають про Бориса Грінченка, було звернення до літературних джерел. Читаючи передмови до творів цього письменника, праці літературознавців, ми зрозуміли, що в радянський час творчість Б. Грінченка відкидали, а діяльність — спотворювали. Його було названо «буржуазним націоналістом», а його творчість — шкідливою. Це був один із незліченних проявів розправи над усією українською літературою.

3-й краєзнавець. Отже, не дивно, чому сьогодні так мало людей знає про роль Бориса Грінченка в українській культурі. Не дивним для нас є і те, що навіть сьогодні багато людей сперечається про те, де народився цей видатний чоловік.

Сам Борис Грінченко розповідає в автобіографії, що народився він 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр, Харківського повіту, Харківської губернії.

А от де знаходився хутір Вільховий Яр? Адже сьогодні такого хутора на Харківщині нема. Це питання довгий час залишалося недослідженим. Для його вивчення ми звернулися до матеріалів краєзнавчого музею загальноосвітньої школи в селі Руські Тишки Харківського району. Ось про що ми довідались.

4-й краєзнавець. При укладанні 2-го видання Української Радянської Енциклопедії перед укладачами постала необхідність


Уточнення цього питання. У різні населені пункти колишнього Харківського повіту науковцями надсилалися запити про хутір Вільховий Яр. Надійшов такий запит і в Русько-Тишківської восьмирічну школу. 12-м вересня 1978 року датований цей лист-запит до вчителів школи від наукового редактора редакції УРЕ В. А. Іванисенка: «Известно, что он родился в 1863 году на хуторе Вильховий Яр, который находился вблизи села Русские Тишки. Сейчас, очевидно, этот хутор уже не существует. Однако, возможно, у вас в селе есть люди, которые знают, на территории какого сельского совета он находился, или с каким населенным пунктом слился». Нині цей лист зберігається серед експонатів шкільного музею.

5-й краєзнавець. Вчитель української мови М. Д. Макаренко провела відповідну краєзнавчу роботу. За переказами старожилів, стало відомо, що хутір Вільховий Яр знаходився неподалік с. Руські Тишки на березі струмка Вільховчик. (Учень показує на мапі Харківського району місце знаходження колишнього хутора — територія між селами Руські Тишки та Руська Лозова). Хутір налічував у різний час за свідченням різних старожилів от 2-х до 19-ти дворів. Із розповідей найстарших мешканців Тишків Г. Д. Євлахової та П. Ф. Губаревої була одержана інформація про цей хутір. У ньому проживали два заможні пани-полісовщики: І. Каюн та Д. Грінченко, якого прозивали Грищенок. Вважали, що ці пани були родичами. Їхні будинки були добротні, дерев’яні, прикрашені різьбою. Садиби були обгороджені високими парканами, за якими гарчали великі собаки.

6-й краєзнавець. Таким чином, вчителями Русько-Тишків-ської школи було підтверджено припущення науковців про народження Б. Грінченка на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки. Про існування хутора дослідники дізнались із архівних документів про межі населених пунктів. На жаль, у метричній книзі церкви с. Руські Тишки за 1860–1865 роки запису про народження Бориса Грінченка вчителі-краєзнавці не знайшли. Але інші опосередковані свідчення підтверджують, що Б. Грінченко народився саме тут. Адже знаємо, що в батька письменника був млин. Очевидно, він стояв на річечці Вільховчик. У 1972 році цю річечку було перетворено на сім ставків, які ніби з’єднують села Руські Тишки та Руська Лозова.

Учитель. Ми вдячні учням за цікаве краєзнавче дослідження. А тепер я пропоную послухати іншу групу учнів, які підготували повідомлення про життя і творчість видатного нашого земляка Бориса Грінченка. Надаємо слово творчій групі «Біографи».


Учні групи «Біографи» розповідають про етапи життя Б. Д. Грін-ченка, використовуючи статтю підручника та інші біографічні матеріали.

Учитель. Письменник залишив нам свою поезію, близько 50 оповідань, кілька повістей та 4-томний «Словарь української мови». Укладання першого словника української мови стала найважливішою працею його життя, підсумком його багатогранної діяльності. Невелику інформацію про словник Б. Д. Грінченка підготували наші мовознавці. Надамо їм слово.

1-й мовознавець. «Словарь української мови» в 4-х томах вийшов друком у 1907–1909 рр. У цьому словнику узагальнено спадщину кількох поколінь вітчизняних філологів. За імперських умов, коли не визнавалась українська мова, видання стало можливим лише після ліберальних реформ у зв’язку з революцією 1905 р. Невтомно працюючи, за короткий проміжок часу письменник з його прекрасним знанням української мови і тонким мовним чуттям та пунктуальністю і методичністю в роботі зумів довести словник до такого високого рівня, що твір й досі залишається актуальним і активно використовується філологами, має популярність і серед непрофесіоналів.

2-й мовознавець. Зрозуміло, що в історії духовного розвитку нації імена творця літературної мови і упорядника її словника — Шевченка і Грінченка — стоять поруч, як в російській культурі поруч стоять імена Пушкіна і Даля. Згадаймо слова великого знавця і шанувальника мови, поета Максима Рильського:

Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля…

Учитель. Я прошу вас замислитись над тим, що упорядником першого словника української мови був наш земляк. Народився він за кілька кілометрів від нашого села. Тому наше завдання — вивчати його творчість, не лінуватись заглядати у цей чудовий словник, який завжди може стати в пригоді нам, коли ми хочемо з’ясувати для себе якусь назву.

А наші мовознавці наведуть приклади того, як словник Б. Грін-ченка може допомогти сучасним дослідникам.

3-й мовознавець. У «Топонімічному словнику Харківщини» відсутнє переконливе пояснення назви села Циркуни. Висунуте лише непевне припущення про походження його назви від комах цвіркунів. На наш погляд, назва села Циркуни пов’язана, як


І велика кількість назв населених пунктів, із місцевим промислом. У словнику української мови Бориса Грінченка є слова цирка, циркованик чи циркованка, що означає рід мережки. Наведено слова з народної пісні: «А я свому милому сорочку мережу. Ой мережу та й мережу, цирочки цірую».

Назва села Циркуни, таким чином, означає професію людей, що виробляли мережки (цирки — цированки).

На підтвердження цього додамо, що й досі в селі Циркуни велика кількість мешканців має прізвище Мережка чи Мережко. Поступово слово цирка, циркованка зникли, витіснені місцевим іменником мережка, а цирка лишила по собі слід в назві села.

Страницы: 1 2

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » ЖИТТЯ І РІЗНОЖАНРОВА ТВОРЧІСТЬ, БАГАТОГРАННІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ Б. Д. ГРІНЧЕНКА. УРОК-СЕМІНАР. И в закладках появилось готовое сочинение.

ЖИТТЯ І РІЗНОЖАНРОВА ТВОРЧІСТЬ, БАГАТОГРАННІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ Б. Д. ГРІНЧЕНКА. УРОК-СЕМІНАР.