ЖИТТЯ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ БОРИСА ПАСТЕРНАКА

Мета: розкрити трагізм письменницької долі митця, скласти

Уявлення про філософську насиченість поезії Б. Пас-тернака і його вимогливість до митця; простежити еволюцію його творчого методу і стилю; розвивати навички цілісного аналізу ліричного тексту; актуалізувати зміст понять «філософська лірика»; створити емоційне тло для сприйняття філософської лірики; допомогти учням прочитати і зрозуміти поезію Б. Пастернака; розвивати здатність бачити слово. Обладнання: збірки віршів поета.

Тип уроку: формування і застосування нових знань, умінь і навичок.

Он награжден каким-то вечниж детствож, Той щедростью и зоркостью светил, И вся зежля его била наследствож, А он ее со всежи разделил.

А. Ахматова

Когда в позти тщится Пастернак, Разужничает Недоразуженье. Моє о неж нелестно жненье: Не отношусь к нежу совсеж никак. Иж восторгаются — плачевний знак. Но я не прихожу в недоуженье: Чеж бестолковее стихотворенье, Теж глубже сжисл находиш в неж простак.

І. Сєвєрянін

ХІД УРОКУ

І. Підготовка До Сприйняття Нової Теми

Вступне слово вчителя. Сьогодні ми з вами зустрічаємось із талановитим поетом, філософом, тонким ліриком Борисом Леонідовичем Пастернаком.

Іі. Робота З Епіграфами До Уроку

Учитель читає обидва епіграфи до уроку.

І Ахматова, і Сєвєрянін говорять про Пастернака. Його поезія, як бачимо, викликала неоднозначні відгуки, але байдужими


Не залишала нікого. На сьогоднішньому уроці, розмірковуючи над змістом поетичних творів Пастернака, ми побачимо трагізм письменницької долі поета, простежимо еволюцію його творчого методу, стилю, звернемо увагу на вміння поета проникнути в таємниці людської душі, природи, усесвіту; намагатимемось зрозуміти філософську насиченість віршів поета, його вимогливість до митця. І тоді кожен із вас зможе сам обрати один із двох епіграфів, запропонованих до сьогоднішнього уроку.

Ііі. Повідомлення Теми І Мети Уроку

Запишіть, будь ласка, тему уроку. У процесі роботи ви будете складати візитну картку поета.

1. Повідомлення про життя і творчість Б. Пастернака

Який же він, Борис Леонідович Пастернак? Найкраще розповів про себе сам Пастернак у автобіографічній повісті «Охоронна грамота» (1931) і нарисі «Люди і положення» (1956).

Учениця. 10 січня 1890 року народився майбутній поет Б. Пастернак. Виховувався він у висококультурній сім’ї, тісно пов’язаній зі світом мистецтва. Батько майбутнього поета, Леонід Пастернак, був художником, ілюстрував твори Л. М. Толстого, був професором у Московському училищі живопису, скульптури і архітектури; мати — Розалія Кауфман, припинила кар’єру музиканта заради сім’ї, але залишилась високопрофесійною піаністкою. Мешкали Пастернаки в Москві, у флігелі, який знаходився на території училища. Прокинувшись уночі, малий Пастернак міг зазирнути у вітальню батьків і побачити там письменника Л. Толстого, поета Р. М. Рільке, композиторів О. Скрябіна, С. Рахманінова, художників М. Ге, В. Сєрова, М. Врубеля. Відтак фарби, музичні звуки, скарби художнього слова змалку були для поета звичним середовищем існування. Спочатку Пастернак відчував себе музикантом. Він успадкував дар музичної гармонії від матері, серйозні педагоги пророкували малому Борису неабияке музичне майбутнє.

Почуття музики, взагалі, є одним із наріжних моментів у творчій спадщині Пастернака-поета. Коли він згадує враження від початку концерту, він не говорить «Почала грати музика», а «Музику випускали». Про що свідчать ці слова? Чим для Пастернака була музика? (Музика жила всередині Пастернака, він відчував її як живу істоту, тому, коли вона починала звучати, в нього було враження, що її випускали на волю)


Юного Пастернака захопили музичні та філософські ідеї О. Скрябіна, який був його кумиром. Він мріє стати композитором. Ось як згодом згадує Пастернак-поет свою першу зустріч з композитором.

Как-то раз,

Когда шум за стеной,

Как прибой, неослабен,

Омут комнат недвижнен

И улица газом жива, —

Раздаётся звонок,

Голоса приближаются:

— Скрябин!

О, куда мне бежать

От шагов моего божества?

(«Дев’ятсот п’ятий рік», 1925)

Шість років віддав юний музикант своїй мрії.

Я клавишей стаю кормил с руки Под хлопанье крыльев, плеск и клёкот. Я вытянул руки, я встал на носки, Рукав завернулся, ночь тёрлась о локоть. («Імпровізація», 1915)

І все ж мрія не здійснилася. Несподівано для батьків Борис Пастернак залишив музику й повністю присвятив себе поезії. Що його спонукало до того? Сам він говорить про відсутність абсолютного слуху. Непереконливо. Для того, щоб стати композитором, необов’язково мати абсолютний слух. Класичний приклад цього — П. І. Чайковський. Можливо, розчарування у власних музичних здібностях? Але ж відомо, що Скрябін відмічав його як учня талановитого. Тоді що ж?

Швидше за все, юнак почув голос долі…

Звісно, присвятивши себе літературі, Пастернак обрав не найлегший шлях. Адже у російській поезії 10-х років ХХ ст. привернути до себе увагу було надзвичайно важко: у розкішному сяйві світил «Срібної доби» зірочка поета-початківця могла надовго залишитися непоміченою. Проте масштаб мистецького обдаровання Пастернака визначив його місце в сузір’ї найталано-витіших російських поетів. Назвіть їх, будь-ласка. (М. Гумільов, А. Ахматова, М. Цвєта-

Єва, В. Маяковський, О. Блок, О. Мандельштам)

Шлях Б. Пастернака в літературу був непростий: він перетинався одразу з двома течіями: символізмом і футуризмом.




Пригадайте, що є визначальним для футуризму та символізму. (Футуризм — один із напрямів авангардизму XX Ст., який відзначався неприйняттям «вічних цінностей», розробкою нових принципів поетичної мови (словотворчі експерименти, опрацювання нових ритмів та типів рим. Символізм — одна із течій модернізму, в якій замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком мінливого «життя душі» і пошуком «вічної істини»)

З російським футуризмом його зблизило неприйняття старого буржуазного світу. Перші Пастернаківські вірші були надруковані у колективній збірці «Лірика» 1913 року. А вже за рік молодий поет видав свої твори окремою книжкою, що в дусі часу називалася «Близнюк у хмарах» і була просякнута пафосом пошуку новітніх засобів художнього самовираження. Прагнення до оновлення поетичної мови привело поета-початківця до футуристського угруповання «Центрифуга».

Пастернак захоплювався творчістю В. Маяковського. Свого часу він так писав про поета: «Я был без ума от Маяковского, я его боготворил, я очень любил раннюю лирику Маяковского…». Але для Пастернака, на відміну від багатьох футуристів, словотворчість не була самоціллю, хоча його поезія вражала внутрішнім пошуком і новизною. Сам Маяковський так визначив відмінність їхніх естетичних платформ: «Вы, — сказав він Пастернаку, — любите молнию в небе, а я — в электрическом утюге».

Серед перших учителів Пастернака варто назвати О. Блока. «С Блоком прошли и провели свою молодость я и часть моих сверстников… У Блока все, что создает великого поэта, — огонь, нежность, проникновение, свой образ мира, свой дар особого, все-претворяющего прикосновения, своя сдержанная, все вобравшая в себя судьба», — писав згодом Борис Леонідович.

Тому рання творчість поета пройнята духом символізму.

2. Природа в творчості Пастернака. Аналіз вірша «Цей лютий! Час для сліз і віршів…»

2.1. Природа в творчості поета.

Пастернак відчуває себе частинкою природи. «Его грудь за-полнена природой до предела, — говорила о поэте Марина Цвє-таєва. — Кажется, уже с первым своим вздохом он вдохнул, втя-нул её всю — и вдруг захлебнулся ею и всю последующую жизнь с каждым новым стихом (дыханием) выдыхает её, но никогда не выдохнет».


Природа у Пастернака — не тло для почуттів героя, природа для нього — це єдине ціле, а він — частина цього цілого.

«Вы — явление природы, — писала поету М. Цвєтаєва. — Бог задумал Вас дубом, а сделал человеком».

Рання лірика Пастернака наповнена майже язичницьким поклонінням природі. Та вже тоді Пастернак прагне вивести в центр поезії людину з її бажаннями та турботами, любов’ю до природи, глибоким гуманізмом. Звернемося до вірша, яким відкриваються всі збірки поета.

(Учні читають вірш в оригіналі й переклад.)

ФЕВРАЛь. ДОСТАТь ЧЕРНИЛ И ПЛАКАТь!

Февраль. Достать чернил и плакать! Писать о феврале навзрыд, Пока грохочущая слякоть Весною черною горит.

Достать пролетку. За шесть гривен, Чрез благовест, чрез клик колес Перенестись туда, где ливень Еще шумней чернил и слез.

Где, как обугленные груши, С деревьев тысячи грачей Сорвутся в лужи и обрушат Сухую грусть на дно очей.

Под ней проталины чернеют, И ветер криками изрыт, И чем случайней, тем вернее Слагаются стихи навзрыд.

ЦЕЙ ЛЮТИЙ! ЧАС ДЛЯ СЛІЗ І ВІРШІВ

Страницы: 1 2 3

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » ЖИТТЯ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ БОРИСА ПАСТЕРНАКА. И в закладках появилось готовое сочинение.

ЖИТТЯ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ БОРИСА ПАСТЕРНАКА.