ЗОБРАЖЕННЯ «ЦІЛІСНОЇ» ЛЮДИНИ. «ДУЕТ» ДВОХ ГЕРОЇВ: СТЕПАНА РАДЧЕНКА Й МІСТА (ЗА РОМАНОМ В. ПІДМОГИЛЬНОГО «МІСТО»). БІНАРНИЙ УРОК

Мета: розкрити художнє втілення у романі «Місто» «дуе-

Ту» двох героїв із погляду дихотомії «Місто — Людина»; розвивати в учнів уміння співвідносити історичні факти, їхнє опрацювання письменником, продовжити роботу щодо аналізу літературного твору; виховувати любов до своєї Вітчизни, її історії та культури.

Обладнання: портрет В. Підмогильного, роман «Місто», фотографії м. Києва 20–30-х років ХХ ст., малюнки-портре-ти учнів головного героя роману Степана Радчен-ка, учнівські реферати, комп’ютерне забезпечення: диск із музичним оформленням, диск з історичним матеріалом.

Тип уроку: підсумковий — застосування знань, умінь і навичок.

Форма проведення: бінарний урок з елементами театралізації.

І на тім рушничкові Оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов.

А. Малишко

ХІД УРОКУ

І. Оголошення Теми, Мети Та Завдань Уроку

Сьогодні ми будемо з вами «вишивати» на цьому білому рушникові долю. Непроста у нас із вами задача, бо з одного боку це буде доля головного героя роману В. Підмогильного «Місто» Степана Радченка, а з іншого — доля… теж головного героя — Міста.

Ось такий незвичайний «дует»: Людина і Місто.

Рушник поки що чистий, бо не простежили ще ми з вами за життям, яке зв’язало докупи Людину і Місто, не проаналізували й аспектів психології буття.


Іі. Бесіда За Питаннями

• Чим є рушник у житті українців?

• Якими найчастіше кольорами його вишивали?

• Що символізує чорний і червоний кольори? (Відзначати відповіді спеціальними картками.)

Звучить запис приспіву пісні Олександра Білаша на слова Дмитра Павличка «Два кольори».

Учитель. Щоб рушник наш відобразив долю «дуету» героїв роману В. Підмогильного «Місто», ми з вами послухаємо коротку довідку учителя історії про буремні часи 20-30-х років ХХ ст.

А зараз увага на монітор.

Учитель історії виступає з довідкою, а на моніторі — слайди з фотоматеріалом щодо цих історичних відомостей.

Учитель. Ось і з’явились на рушнику перші смужки з чорним візерунком, що символізує горе і страждання всього українського народу.

Ми ж з вами повинні сконцентрувати свою увагу на «дуеті» головних героїв.

Ііі. Сприйняття Й Засвоєння учнями Навчального Матеріалу

Учитель. Слово, винесене у назву Романа В. Підмогильного,— містке культурологічне поняття. Упродовж існування людства, починаючи від біблійних часів (Вавилон у тексті Біблії), культурна традиція закріплювала за Містом статус певного Універсаму, здатного вмістити не тільки локальний простір і час, а й основоположні засади людського буття у філософському просторі і часі.

Не дивно, що Місто як особлива сфера життєвого простору завжди приваблювала увагу письменників.

А як ви думаєте, яке саме місто зобразив автор? Доведіть свої твердження.

Учні висловлюють власні думки, підкріплюють їх фактами.

Учитель. Варто зауважити, що Місто в романі не лише тло, необхідне для художнього розгортання еволюції головного персонажа. Саме цим важливим нюансом твір В. Підмогильного вирізняється і, можливо, виграє цінний художній образ, що так само має свою специфічну «плоть», свої невід’ємні риси, що означають його як конкретне місто Київ, до того ж саме 20-х років. На цьому особливо наголошували деякі критики. Так Г. Костюк підкреслював, що «Місто» — це «в першу чергу роман про Київ».


Порівняно з пролетарською столицею Харковом у 20-ті роки Київ мав типове непманське обличчя.

Ми з вами маємо можливість додати червоний візерунок на наш рушник, адже Київ — не лише мегаполіс, а, перш за все місто, яке має величезні історичні, архітектурні та культурні пам’ятки та надбання.

Учень. Мені здається, що роман В. Підмогильного має неабияку цінність для сучасного читача у пізнанні найменших подробиць буття Києва початку 20-х років.

Письменник скрупульозно фіксує всі просторові координати подій, розгортає величну географічну панораму древнього міста і через сучасні номінації (Хрещатик, Нижній Вал, Велика Житомирська, Андріївський узвіз тощо), і через історичні назви, що сьогодні замінені іншими: вул. Революції, Євбаз, Пролетарський сад та ін.

Змальовуючи історичні місця Києва, письменник створив живі картини, позначені оригінальністю його світобачення.

Учениця прикріплює червоний візерунок на рушник з одного боку.

Учитель. Основну увагу автор зосереджує на постійному «дуеті» двох героїв: Степана Радченка й Міста. Іншими словами: індивідуальності та її оточення. Прикметно, що цей «дует» виконують рівновеликі герої.

З одним головним героєм ми познайомились. Який же він, Степан Радченко, інший головний герой твору? Як сприймає він свою половинку — Місто? Під час відповідей посилайтеся на цитати, які ви повинні були підготувати до сьогоднішнього уроку.

Учень. Степан Радченко — сільський хлопець. Він приїхав до Києва, щоб вивчитися й повернутися назад («Культурних сил треба нам, от що»,— міркував Степан. І йому приємно було, що він тимчасово, на три роки, покинув свої стріхи, щоб вернутися потім при повній зброї на боротьбу і з самогоном, і з крадіжками, і з недіяльністю місцевої влади»).

Герой ідеалізує село. Про це свідчить початок роману: село — чарівна квітка землі, неба й води, але в той же час він розуміє, що майбутнє за містом, а тому «не навидіти треба місто, а здобути».

Метонімічні знаки села оживають в уяві головного героя, що усвідомлює своє завдання. «Родюча сила землі, що проймала його мозок, могутні вітри степів, що його породили, надавали пристрасної яскравості його маренню про блискучу прийдешність землі».

Учениця. Мріючи «наскоком здобути місце в міській машині», герой усвідомлює необхідність «підточувати гнилі підвалини міста» і стерти горожан, як старий порох. Якими б принадними


Не здавалися мрії героя про міста — сади, дива майбутнього, але слід пам’ятати, що перед нами вельми показовий соціокультурний тип українця, який прокинув свої стріхи з прагненням будь — що здобути місце під сонцем, і в певному сенсі його почуття об-раності можна вважати як позитивними, так і нахабними

Учениця. Герой В. Підмогильного Степан Радченко місто сприймав філософічно, як «могутній центр тяжіння, що круг нього крихітними планетами обертаються села, вічні супутники його руху, і часточки їх, потрапивши в розпечену атмосферу цього сонця, мусять пристосовуватись до нових умов тиску й підсоння». Очевидно, це є роздум самого автора, що пережив подібні відчуття. Адже далі він непомітно включається в оповідь і продовжує коментувати теперішню й майбутню поведінку свого героя в місті: «Цей болісний процес він відбував майже несвідомо, захоплений сліпим прагненням догори, збуджений, як людина, вдихнувши кисню, як п’яний, що перестає примічати бруд і виразки на тлі».

Учень. Думки Степана мають спочатку чисті помисли. Йому не байдужа доля рідного села, людей, які в ньому залишились. Я вважаю, що ми можемо додати червоний візерунок і долі цього головного героя.

Учениця прикріпляє червоний візерунок з іншого боку рушника.

Учитель. Отже, чи є прагнення завоювати місто, стати його невід’ємною часткою шляхом справжнього прогресу у Степана Радченка?

Автор намагався художньо дослідити цей шлях, щоб, за його ж словами, «наблизити, в міру змоги, місто до української психіки, щоб сконцентрувати його в ній», про що писав в анкеті «Моя остання книга». На той час це означало не що інше, як «європеїзувати» психіку інертної, терплячої української людини, оновити її душу, показати їй шлях можливого поступу, розвитку, активного творчого бунту індивідуальності, продемонструвати вплив на неї цілеспрямованості та раціоналізму, так само можливий шлях» роблення» себе відповідно до нових буттєвих обставин і таким чином «вписування» себе в контекст цих обставин.

Зображуючи образ Міста, автор використовує багатобарвну палітру кольорів. Які це кольори: яскраві чи похмурі? Правдиво чи ні показує нам В. Підмогильний Місто?

Учениця. На мою думку, В. Підмогильний бачить Місто реалістично, без надміру тих акцентуаційних умовностей, що робили б цей образ піднесено романтичним (як, скажімо, в Ю. Яновського)


Чи експресивним всепоглинаючим «монстром» (як у М. Хвильового чи М. Івченка). Так він його і змальовує: спокійно, реалістично — описово. Але не забувається при цьому, що це конкретно-історичне Місто під пером прозаїка одночасно є втіленням загальноміської культури, власне міської свідомості.

Учень. Я хочу додати щодо кольорової палітри Міста. Кольори постійно змінюються, як міниться небо на світанку чи перед грозою.

Бачимо Місто вранішнє, яскраво — сонячне, розкинуте на берегах могутнього Дніпра — у сприймання Степана й Надійки, що вперше пливуть пасажирським пароплавом назустріч своєму невідомому, але такому звабливому майбутньому.

Бачимо його похмурі жебрацькі околиці, крамнички, заводи, вокзал, а потім і кінотеатр, казино, елітні квартали.

Чуємо його живий подих. Бачимо обриси його горбів і кварталів, пляжів і парків.

Страницы: 1 2 3

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » ЗОБРАЖЕННЯ «ЦІЛІСНОЇ» ЛЮДИНИ. «ДУЕТ» ДВОХ ГЕРОЇВ: СТЕПАНА РАДЧЕНКА Й МІСТА (ЗА РОМАНОМ В. ПІДМОГИЛЬНОГО «МІСТО»). БІНАРНИЙ УРОК. И в закладках появилось готовое сочинение.

ЗОБРАЖЕННЯ «ЦІЛІСНОЇ» ЛЮДИНИ. «ДУЕТ» ДВОХ ГЕРОЇВ: СТЕПАНА РАДЧЕНКА Й МІСТА (ЗА РОМАНОМ В. ПІДМОГИЛЬНОГО «МІСТО»). БІНАРНИЙ УРОК.





|