Білі ведмеді

Писахов, Степан Григорович

От теперича на Нову Землю їздити стало дарма. А в старо час, коли ми, промисловці, туди дорогу протоптували, своїми боками обминали, солоно діставалося

Приміром, скажу про перший попаже на Нову Землю і як білі ведмеді мене ловили, а я їх піймав

Прийшов, виходить, пароплав до Нової Землі. Мене на берег викинули. Так як викинули! Від берега далеко зупинилися: до місця підходу не знали. Чиновник, що начальствовал на пароплаві, говорить:

- Немає розрахунку в небезпечно місце сунутися, до берега підходити, жбурнемо на мотузці, за мотузку промислом заплатить

Мене мотузкою обв'язали, розмахнули, та й кинули на берег. Свистком посвистіли, димом, як хвостом, накрилися й пішли

Залишився я один. Навкруги голе місце, і посередке камінь стирчить, і всього один. А в берега лісу нанесло безліч

Я мотузку за камінь прихопив, іншим кінцем давай колоди на берег витягати. І став будинок будувати

Вистал будинок вуж високо, тільки вікон так дверей не прорубали, сокири не було, так дахом не встиг покрити

Місце, у которо мене викинули з пароплава, ведмеже було, проходно для ведмедів, начебто ведмежого постоялого двору. Білий ведмідь виглядів мене й до мене із всіх ніг, а мені куди себе запроторювати? Місце голо, у будинок без дверей так без віконець не скочишь. Я прив'язався до кінця мотузки так від ведмедя навкруги каменю, а ведмідь за мною, що сил є, ухлестиват. Мотузка натягнулася, я відштовхнувся ногами від землі, мене на натягнутій мотузці й понесло колами

Ведмідь по землі лабети оттаптиват. Я ногу на ногу закинув, цигарку закурив, дим пустив, ведмедя лементом підганяю. Мені що, мене виносом несе, я й утомилися не знаю, сиджу собі так кручусь.

Ведмідь із сили вибився, упав, йому диханье сперло. Я мотузку вкоротив, ведмедя смикнув за хвіст, у будинок бескришной закинув

Дивлюся - знову ведмідь. Я й цього таким же ходом прокрутив до уморенья й у будинок закинув. Ведмеді один за одним ідуть і йдуть. Мені справа стала звично, я й ловлю. До осіннього пароплава наловив ведмедів рівно сто! Чиновник рахунок розрахунок зробив, вирахував з мене й за землю, і за воду, і за всіх сто ведмедів. Мені один п'ятак дав. П'ятак дав, так дві копійки із грошем відібрав на побудову шинку й говорить:

- Розумій нашу турботу про вас, мужиках. Тут на порожнім місці шинок поставимо так попа із дзенькотом посадимо. Це коли з вас, мужиків, грошей насобирам.

Я знав, що чиновники слухають, тільки коли їм вигода є. Я й підбив чиновника самому для себе ведмедів ловити. Чиновник до кінця й слухати не став, на наживу обзарился, мотузкою обв'язався - і бігцем іншому каменю! Я його словом підганяю:

- Шибче бежи, ваше чиновництво, незабаром ведмідь тебе побачить, за тобою побіжить. Ведмежа пора пройшла в цьому місці. Чиновник підскочив, мотузка натягнулася, чиновника високо підняла. Замісце ведмедя наскочив ветрище із грозищей. Я тільки малість мотузку надрізав. Ка ак рвоне чиновника! Мотузка тріснулася

Чиновника віднесло. Над морем пронесло. У Норвегу, у місто Варду, так там із громом, із блискавкою серед міста з неба кинуло. Норвеги вперепуге.

- Андели, що таке? - кричать, - не інакше як небесний житель із раю!

Піп норвезький у дзвін задзвонив, кадилом замахав і до чиновника пішов. Інший народ дожидат дозволу прикладатися кнебожителю.

Чиновник прочухався, оглянувся так як закричить на попа й на всіх норвегов. Ті слів не зрозуміли, а догадалися, про що чиновник кричить. Попові говорять:

- Коли таки жителі в раї, то ми в рай не хочемо!

Норвезький поліцейський переглянув гостя, услихал винної запах, побачив світлий ґудзики, визнав чиновника й говорить:

- Цей нам потрібний: чиновники для нас, поліцейських, перви помічники, народ у страху тримати так доходи збирати

Піп норвезький своє кричить:

- Ні в життя не відступлюся, ні в життя не віддам цього святого. У нашій попівській справі чиновник нужне, чим у вашім поліцейському. А вам, поліцейським, без нас, попів, з народом не впоратися. Ми через цього святого великий дохід займемо

Чиновника віднесло, мені легше стало. Я будинок на воду зштовхнув. Добре, що без вікон, без дверей, - вода не зайшла. Ведмедів - усіх сто - запріг і поїхав на ведмедях по морю. Скоре всяких пароплавів. Так що пароплави, їм треба дорогу вибирати, а я й по воді й по суху на ведмедях кочу. Під будинок полози з колод наколотив, воно й легко. Будинок от цей самий, у якому сидимо. Поторкай рукою, потупай ногою - теперішній, зі справжнього лісу. Торкни - і будеш знати, що я все правду говорю

Ведмеді - ходуни, їм усе ходу дай. Запріг ведмедів і поїхав по містах. За показ гроші брав і живцем продавав. Одного ведмедя купили для отсилу в Норвегу, казали, чиновник замовляв купити

Пошкодував я норвегов, що усе ще зі святим возяться, так подумав: «Натерпляться - самі за розум візьмуться».

Стала, і потепління пішло, і льоди пораздвинулись, і зими легше стали

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Білі ведмеді. И в закладках появилось готовое сочинение.

Білі ведмеді.





|