Білий ведмідь полюсної

Писахов, Степан Григорович

Я тобі не усе ще обсказал, що в море було. Знаки-Те я поставив, вітер хустки полоще. Хустка червоний, що вогонь взблескиват, що голос голосний пісню вскрикиват.

Коли ще хто побачить його, а ведмідь запримітив - так до мене. А в мене не те що рушниці, а й рушнички завалящого немає ніякого. Одначе, варю собі тріску, їм і у вус не дму

Ведмідь наскочив на косяк, лабетами хватат, а риба у воді склизка. Скраю за риб'ячий косяк ні в життя не вхопитися!

Сам-Те я сиджу на серединці: мені що, а ти дістань! Ведмідь із люті почав рибу жерти, стільки нажрал, що черево полнехонько й одна рибина в зубах застрягла

Я ведмедя мотузкою дістав і шкіру зняв. Погодь, зараз покаджу, сам побачиш, що ведмідь полюсної, шкіра большаща, вовна длинняща. Жона з вовни всяко в'язання наробила. І тако носко чим більше носиш, тим нове стає

Дакося підведуся так шкіру дістану, щоб ти не думав, що все це я придумався

Ох, невдача кака! Адже я забув, що шкіру-те губернаторський чиновник відібрав. Побачив у мене. Я шкірою взимку будинок закутував: так і жили в теплій хаті й палили саму малість, тільки для варива так для печива. Теплінь була під шкірою! Пристав чиновник:

- Не віддаси - у Сибір!

Взяв я шкіру полюсного ведмедя, вовна зняла, от отут-те моя баба й узялася за пряжу. Шкіра була м'яка, товста, я й неї здер. Шкіру без вовни так без шкіри (що залишилося - і сам не знаю) згорнув і віддав чиновникові, сказав, що так зробив нарошно, щоб везти було легше. Чиновники в ту пору розуміння сьогодення не мали, тільки грабувати спритно вміли

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Білий ведмідь полюсної. И в закладках появилось готовое сочинение.

Білий ведмідь полюсної.





|