Федір Есиков, 5 «Б» клас

Федір Есиков, 5 «Б» клас школи №485 р. Москви

Живі пам'ятають імена загиблих

Я, як і всі мої ровесники, не знаю війни. Не знаю й не хочу війни. Але адже її не хотіли й ті, хто гинув, не думаючи про смерть, про те, що не побачать більше ні сонця, ні трави, ні листів, ні дітей. Тема Великої Вітчизняної війни незвичайна тема... Незвичайна, тому що ніколи не перестане хвилювати людей, роз'ятрюючи старі рани й душу болем серця. Незвичайна, тому що пам'ять і історія в ній злилися воєдино. Війна це горе, сльози. Вона постукалася в кожний будинок, принесла лихо. Наш народ переміг у найважчій із всіх воєн. І живі ще ті люди, які в найтяжких боях захищали Батьківщину або пам'ятають події тих страшних днів. Моєму дідусеві Сашку у війну було стільки ж років, як мені зараз. Про ті дні він не може розповідати без сліз, про те, як під час бомбувань ховалися в льох, як ховали загиблих наших солдатів, як від голоду кружлялася голова, і ще про те, як багато загинуло хлопчиськ, які збирали патрони, снаряди й різна зброя, який багато валялася тоді на полях. І ще про страшні дні окупації й безмірних страждань, які вона принесла. Після окупації він нарівні з дорослими працював у колгоспі, здорових чоловіків не було, працювали від світанку до заходу. Іншого свого діда, Федора, я ніколи не бачив, він умер від ран задовго до мого народження, але знаю, що він був танкістом, воював з перших днів війни, закінчив війну капітаном. У Німеччині був важко поранений. За свої ратні подвиги нагороджений орденом Червоної зірки, орденом Вітчизняної війни й медалями

Живі пам'ятають імена загиблих, пам'ятають Перемогу, добуту кров'ю, ратними працями. І на згадку про тих, хто не повернувся, ми повинні за всяку ціну зберегти мир

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Федір Есиков, 5 «Б» клас. И в закладках появилось готовое сочинение.

Федір Есиков, 5 «Б» клас.





|