Фейєрбах Людвіг Андреас

Дата народження - 28 липня - 1801

Дата смерті - 13,09 - 1872

Людвіг Андреас Фейєрбах (Ludwig Andreas Feuerbach, 28 липня 1804 - 13 вересня 1872) - чудовий німецький філософ, син криміналіста Павла Іоанна Ансельма Ф. Вивчав богослов'я в Гейдельберзі в гегельянца Дауба, від якого й сприйняв ідеї Гегеля; потім слухав самого Гегеля в Берліні. З 1828 р. читав лекції в ерлангене; з 1836 р. жив біля Байрейта, потім у Рехенберге. Умер вбедности.

Яскравість і багатство ідей, блиск і дотепність сполучаються у творах Фейєрбаха з парадоксальністю й большою нестійкістю поглядів. Ворожий систематичності дух його філософії, обумовлений палкістю, пристрасністю, неврівноваженістю його натури, нагадує добутку таких мислителів, як Паскаль, Руссо, Шопенгауер і Ницше.

Фейєрбах це цілком усвідомлював, говорячи: «Ти хочеш знати, що я таке? Перегоди, поки я перестану бути тим, що я тепер». Філософський розвиток Фейербахa найкраще описано їм самим: «Бог був моею первою думкою, розум - второю, людина - третьої й последнею». Від вивчення теології він перейшов до захоплення гегелівською метафізикою, а від її - до сенсуалізму в теорії пізнання й до антропологічної точки зору врелигии.

Таким чином, він, по влучному зауваженню Ланге, пережив послідовно три фазиси філософської думки, які Конт убачав в історії всього людства (теологічний, метафізичний і позитивнийми зупинимося лише на останньому фазисі в розвитку Ф. «Істина, дійсність, чуттєвість між собою тотожні... Очевидно тільки почуттєве... Тільки там, де починається чуттєвість, зникає всякий сумнів і всяка суперечка». Тому почуття й суть органи пізнання, органи філософії. Існування яких-небудь загальних і необхідних законів або форм чуттєвості Фейєрбах відкидає

Гегель на початку «Феноменології духу» показує, що чуттєвість сама по собі не дає ніякого загального знання, що все почуттєве текуче, одинично, неповторювано, і, отже, несказанно - невимовно словом; він роз'ясняє, що навіть вираження «це - тут» і «це - тепер» не характеризують певного буття певної речі в певному часі й місці. Ф., навпаки, переконаний, що чуттєвість - єдине джерело щирого знання. Це неминуче приводить його до заперечення існування загальних понять і до визнання щирим одиничного, конкретного. Повторюючи, таким чином, помилки сенсуалістів XVIII в., Ф. не зупиняється над докладним иcследованием того, як чуттєвість може сама по собі бути джерелом знання; у той же час Ф. разом з Гегелем глибоко переконаний у могутності розуму, у можливості загального й необхідного пізнання

Щодо цього він дуже нагадує Ог. Конта, у якого сенсуалізм точно так само уживается з математичним складом розуму в дусі Декарта, що прагне до встановлення на твердих основах незиблемо достовірного пізнання. Інша характерна риса теорії пізнання Ф. полягає в його вченні про туизме. Для нього вірогідність буття визначається не тільки його доступністю власному почуттю людини, але і його реальністю для іншого. Я пізнаю тебе раніше пробудження власної моєї самосвідомості. Любов до інших живих істот, солідарність із ними розкривають переді мною щире, реальне буття: «любов є щирий онтологічний доказ буття предмета поза нашої думки - і не існує ніякого іншого доказу буття, крім любові й відчуття». Ця думка, навіяна, мабуть, Шлейермахером, зближає Ф. з новітніми німецькими позитивістами: соціальний доказ реальності зовнішнього миpa y Риля («Philos. Kritizismus», II, 57) і Авенариуса («Der Menschliche Weltbegriff», 1891) нагадує погляди Ф. У духовному розвитку Ф. інтерес до етики й релігійної проблеми був завжди переважним, і ця сторона його філософії розроблена набагато повніше, ніж питання теорії пізнання

інформаційно-торговельні системи Інтернет трейдинг у росії від Московського Фондового Центра.

Читальний зал

Читальний зал

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Фейєрбах Людвіг Андреас. И в закладках появилось готовое сочинение.

Фейєрбах Людвіг Андреас.





|