Мольєр (жан Батист Поклен) (1622–1673) — комедіограф, актор, театральний діяч

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Мольєра; сформувати в учнів поняття про комедію як жанр драматургії; поглибити знання учнів про класицизм; розвивати вдумливе ставлення до навчального матеріалу, навички монологічного мовлення; виховувати інтерес до літератури.


Обладнання: портрет ж. Б. Мольєра; виставка книг із творами Мольєра. Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок.

Зірка, яка ніколи не згасне… Н. Буало

Для його пам’яті нічого не потрібно,

Але для нашої потрібен він…

Напис на пам’ятнику ж. Б. Мольєру

В залі засідань Французької академії

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація Опорних Знань

Експрес-опитування

1. Назвіть найвідоміших політичних діячів Франції ХVіі ст.

2. Що означає термін «класицизм»?

3. Чому виник класицизм?

4. Що унаслідував класицизм від античності?

5. Яке мистецтво в епоху класицизму вважалося зразком досконалості?

6. На яких персонажів поділялись герої у творах епохи класицизму?

7. Що ви знаєте про правило трьох єдностей?

8. Кого вважають головним теоретиком епохи класицизму?

9. Які жанри набули розвитку в добу класицизму?

II. Мотивація Навчальної Діяльності

Учитель. Уже декілька століть глядачів хвилюють образи, створені видатними драматургами епохи класицизму. У трагедіях «Сід» П. Корнеля, «Британік», «Федра» ж. расіна зображено конфлікт між людською гідністю, високим моральним обов’язком і пристрастями. Художня досконалість комедій ж. Б. Мольєра привернула увагу сучасників до проблеми народного життя. Не випадково Мольєра вважають засновником жанру «високої комедії». Завдяки тому, що Мольєр застосував художні досягнення кла-сицистів, створюючи характери, його комедії засяяли яскравими персонажами: міщанин-шляхтич, Тартюф, Мізантроп.

Хто такий Мольєр? Яким було його життя? Чому Нікола Буало назвав його «зіркою, яка ніколи не згасне»? Про це ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці. (Учні записують тему та епіграф уроку у зошити.)




ІІІ. Робота Над Темою Уроку

1. Вступне слово учителя

Жан Батіст Мольєр

Якось французький король луї ХіV (людовік ХіV) запитав у одного придворного, хто із письменників прославить час його правління у своїй творчості, і був дуже здивований, почувши: «Мольєр!» Погляньте, будь ласка, на портрет Мо-льєра. Один із його сучасників колись сказав: «Зросту він був скоріше високого, ніж низького, поставу мав благородну, поступ красивий. Він ходив повільно й мав дуже серйозний вигляд. У нього був товстий ніс, великий рот, м’ясисті губи, смаглявий колір обличчя, чорні й густі брови». Та він нічого не сказав про очі драматурга, великі, темно-карі, на диво гарні очі, у яких сяють розум та чесність. Чесність — найвеличніший рушій у мистецтві, який вимагає від художника зображення правди життя, надихає на боротьбу зі злом, захищає майстра слова від укладання компромісів із власною совістю.

2. життєвий і творчий шлях Мольєра. Повідомлення учнів за випереджувальним завданням

«Посилена лекція»

Методичний коментар

Учні спочатку заповнюють ліву колонку таблиці, потім слухають текст про життя та творчість ж. Б. Мольєра. Прослухавши текст, учні заповнюють праву колонку таблиці (для цього відводиться 5–7 хвилин), після чого учні за бажанням зачитують свої записи. Великий за обсягом текст учитель розбиває на декілька частин. Після прочитання кожної із них учні працюють над заповненням правої колонки таблиці.

Це мені було відомо

Це для мене є новим

Орієнтовний зміст повідомлення

Мольєр (жан Батіст Поклен) — великий французький драматург, театральний діяч, народився в Парижі 15 січня 1622 року в буржуазній сім’ї й повинен був успадкувати професію свого батька, придворного шпалерника, або стати юристом, але він вирішив,


Що його покликання — акторство. За свідченнями Гримаре, першого біографа Мольєра, дід частенько водив онука до Бургундського готелю на вистави, у яких блискуче грав Бельроз, і зачарований жан Батіст мріяв бути схожим на кумира парижан. але ця професія вважалась однією із найнікчемніших. актори були прокляті церквою, не дозволялося ховати їх на кладовищі, якщо незадовго до смерті вони не облишали свого заняття. Коли Мольєр став уславленим письменником свого часу, Французька академія запропонувала йому стати академіком, але за умови, що він покине театральну діяльність. Мольєр залишився актором і керівником свого театру, тому двері академії для нього назавжди зачинилися.

Випробувавши свої акторські сили в шкільних спектаклях і постановках, він вступив до трупи «Блискучого театру» (1644), але цей театр не мав успіху: усі актори були аматорами, а не професіоналами. Зрештою «Блискучий» прогорів, а Поклен, який був відповідальним за фінансування театру, навіть сидів у борговій ямі. актори вирішили залишити Париж й пошукати щастя в провінції. Вони промандрували дванадцять років (1646–1658). Спочатку грали лише трагедії, оскільки класицисти вважали комедію низьким жанром, оскільки дійсність в комедіях відображалася дуже поверхово й вульгарно, широко використовувалися грубі жарти, непристойні ситуації. аристократичний глядач з презирством ставився до комедії, і паризька театральна трупа, якщо вона жадала слави й грошей, могла розраховувати на успіх, лише здобувши прихильність аристократів.

Класицизм з його презирливим ставленням до комедій стримував розвиток цього жанру. Мольєр — також класицист за способом зображення дійсності, але геніальний драматург — вільно поводився з правилами і нормами, вважаючи, що люди повинні бути представлені в комедіях такими, якими вони є насправді, щоб дійові особи втілювали сучасне їм суспільство; а якщо правила класицизму не сприяють цьому, на них не слід зважати.

Працюючи в провінції, Мольєр починає опановувати принципи й прийоми комедійних жанрів, пише п’єси для своєї трупи. У трупи з’явився свій репертуар і свій глядач. актори досягли вершин комедійної майстерності, і Мольєр разом з ними шліфував свій талант. Він сипав жартами, імпровізував: те, що він злегка заїкався, створювало комічний ефект, обличчя ж із масивним носом, великим ротом і густими бровами сяяло веселістю. Через декілька років Мольєр очолив театральне товариство. Слава про успіхи провінційної комедійної трупи досягла Парижа. Мольєр не лише самовіддано лицедіяв на сцені, він створив нові принципи сценічної гри.


1658 року трупа Мольєра повернулася до столиці й зіграла перед людовіком XIV і його двором трагедію Корнеля «Нікомед». Знову трагедія — знову невдача. але Мольєр, бажаючи виправити гнітюче враження, відразу ж показав свою комедію «Закоханий лікар» на зразок італійських комедій масок. Успіх був величезний. Король залишив трупу в Парижі, віддав їй театр Пті-Бурбон, призначив Мольєру щорічний пенсіон. Першою п’єсою для постановки в новому театрі стала одноактна комедія «Смішні манірниці» (1659). У ній висміюються провінціалки, які захоплюються преціозною культурою, мріють про аристократичне життя, відмовивши своїм буржуазним нареченим. Комедія мала величезний успіх, але аристократки образилися на Мольєра за те, що він висміяв їх. Мольєр справді жорстко висміяв наміри аристократів відмежуватися від народу, створивши умовну культуру, химерне мовлення та манери. Вороги помстилися драматургу. Трупу виселили з Пті-Бурбона, а будинок театру зруйнували так швидко, що з нього не встигли винести декорації й костюми. актори опинилися на вулиці, але не облишили Мольєра, хоча їх запрошували до інших театрів. Король виділив трупі нове приміщення — залу в палаці Пале-рояль. Там Мольєр працюватиме до кінця свого життя. Король опікувався мо-льєрівським театром: був першим глядачем половини з двадцяти восьми спектаклів, а багато комедій були написані й зіграні за велінням короля.

Через те, що постановки трагедій не приносили успіху трупі, Мольєр вирішує перемістити моральну проблематику із трагедії з її умовними античними персонажами до комедії, як зображує сучасне життя простих людей. Уперше цю ідею було втілено в комедіях «Школа чоловіків» (1661) та «Школа жінок» (1662), у яких драматург поставив проблему виховання. Прославляючи гуманне виховання, право людини на шлюб за коханням, Мольєр виступив проти офіційної моралі свого часу. Феодальне суспільство, церковники, багаті буржуа не вибачили Мольєру порушення моральних норм. Однак, попри злостивість ворогів, комедія мала великий успіх.

Страницы: 1 2

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Мольєр (жан Батист Поклен) (1622–1673) — комедіограф, актор, театральний діяч. И в закладках появилось готовое сочинение.

Мольєр (жан Батист Поклен) (1622–1673) — комедіограф, актор, театральний діяч.





|