Охарактеризуйте Просвітництво як ідейний рух і літературну епоху (головні ідеї, найвідоміші представники)

ХVІІІ століття ввійшло в історію людства як епоха Просвітництва. Цю добу підготувало попереднє ХVІІ століття: його видатні відкриття в різних галузях науки змінили погляд на світ, а англійська буржуазна революція похитнула уявлення про незмінність існуючих державних устроїв. Зміни в суспільній свідомості найяскравіше виявилися в могутньому ідейному русі, який і отримав назву Просвітництво.

У системі поглядів діячів Просвітництва найважливішими були поняття Розуму й Природи. Просвітителі стверджували, що світ улаштований гармонійно й раціонально, людина — досконала істота, бо вона володіє найважливішою природною цінністю — розумом. Тому людина повин на зрозуміти універсальні закони гармонії, за якими побудований світ, і дотримуватися їх у суспільному й особистому житті. Поширення знань просвітителі вважали своїм обов’язком. Невипадково в середині ХVІІІ ст. видання французької «Енциклопедії», в якій викладалися нові наукові погляди, стало подією суспільного значення. Французькі просвітителі поставили перед собою завдання: пояснити життя з позицій Розуму, так виникла сама ідея «Енциклопедії». Очолили видання математик Д’Аламбер і філософ та письменник Д. Дідро. Статті до «Енциклопедії» писали майже всі відомі мислителі того часу — Руссо, Вольтер, Гольбах та інші. Видавалася «Енциклопедія» майже 30 років і складалася з 28 томів.

Просвітителі вважали, що природний стан людини — стан свободи, а не свавілля. Людина має підкорятися законам природи: розум навчає, що ніхто не має права загрожувати життю, здоров’ю, свободі, майну іншого. Тому просвітителі виступили проти гноблення народних мас, проти духовного поневолення людини церквою, коли істинна віра підміняється певним ритуалом і догмами. Великого значення просвітителі надавали освіті, вважаючи, що кожна людина повинна бути освіченою, в цьому запорука суспільного й особистого щастя. Видатні філософи свого часу Вольтер, Дідро, Руссо листувалися з коронованими особами, давали корисні поради щодо розвитку культури, освіти, вважаючи, що таким чином можуть вплинути на суспільний прогрес. Серед просвітителів було поширене поняття «громадянин світу», яке відбивало просвітницьку віру в загальнолюдську єдність Розуму й Природи. Ф. Шиллер, наприклад, проголошував: «Я пишу як громадянин світу, який не служить жодному з князів».

Просвітителі запропонували й новий погляд на літературу. Вона оголошується суттєвим засобом перебудови суспільства, й у цьому полягала її головна відмінність від літератури попереднього ХVІІ ст.

ХVІІІ століття називають віком книги. Читання стало головною розвагою освічених людей. Виникла журналістика, яка відгукувалася на актуальні проблеми свого часу, зробила інформацію доступною широкому колу читачів. Важлива ознака часу — стрімке збільшення кількості друкованої продукції. Одночасно з «Енциклопедією» Дідро і Д’Аламбера, яка мала невеликий тираж і за ціною була доступна тільки заможним людям, виходять друком брошури й памфлети, завдяки яким високі ідеї просвітителів поширювалися, ставали доступними широкому загалу.

Межі між філософськими, публіцистичними та художніми жанрами ставали не такими чіткими. Популярним у той час став жанр есе — роздум письменника на ту чи іншу тему. Зростало значення мемуарів і епістолярного жанру. Спогади та листи Д. Дідро, Вольтера, К. Гоцці, Дж. Свіфта сприймаються і сьогодні як пам’ятки літературної та суспільної думки.

Популярністю користувався й інший документальний жанр — подорожні нотатки, які давали широкий простір для змалювання картин побуту і звичаїв, соціальних узагальнень. Наприклад, Смоллет більш ніж за двадцять років до французької революції передбачив цю подію у книзі «Подорож Францією та Італією».

І все ж художня література Просвітництва випереджала теоретичні висновки просвітницької філософії. А логіка художніх образів діяла сильніше, ніж абстрактні схеми. Наприклад, образ Робінзона Крузо з роману Д. Дефо вплинув на свідомість сучасників значно більше, ніж теорії англійських економістів, на які спирався автор. Більше того, ці теорії виявилися нежиттєздатними, а роман Дефо і герой продовжують своє життя, захоплюючи читачів своєю вірою в можливості людини.

Просвітницька література вражає тематичним багатством і жанровим розмаїттям. Вислів Вольтера — «Всі жанри гарні, крім нудного» — влучно характеризує прагнення письменників уникати переваги якогось одного жанру. Але все ж ХVІІІ ст. вважається часом прози, а серед прозових жанрів особливою шанованим був роман, який давав можливість авторам висловити свої погляди глибоко й усебічно та втілити їх у конкретні образи.

Просвітницький роман започаткував англійський письменник Д. Дефо, який в образі Робінзона Крузо вперше зобразив звичайну людину, яка завдяки своєму здоровому глузду й знанням вийшла переможцем у боротьбі з усіма негодами. Ідею «природного виховання» втілив в образі Тома Джонса автор першого соціально-побутового роману, видатний англійський письменник Генрі Філдінг. Джонатан Свіфт знайшов цікаву форму для викриття вад суспільного життя в романі «Мандри Гулліве-ра». Проблеми внутрішньої свободи людини досліджував Гете в романі «Страждання молодого Вертера».

Трибуною просвітницьких ідей став і театр. П’єси Гольдоні, Бомарше, Шиллера були розраховані на широке коло глядачів, а не на вузьке коло «справжніх шанувальників прекрасного». Виняткова сила впливу просвітницьких драматичних творів була не тільки в тому, що зі сцени проголошувалися вироки старим феодальним порядкам. Глибоко хвилював глядачів образ позитивного героя, який втілював високий моральний ідеал. Важливою рисою драматургії було й те, що автори часто не ідеалізували своїх героїв, а показували їхні суперечності та прагнення ці суперечності подолати.

В останні десятиліття ХVІІІ ст. важливу роль у літературі Просвітництва починає відігравати поезія. Розквіт поезії пов’язаний з новим поглядом на народну творчість, який відобразився, зокрема, у творчості Гете й Шиллера, Бернса. Відкриття багатої образності народної поезії, її прагнення художньо осмислити дійсність теж належить діячам Просвітництва.

Як ідейний рух Просвітництво в художній творчості представлене різними напрямами. На зміну бароко в мистецтві ХVІІІ ст. прийшов стиль рококо, з його вишуканістю форми, дотепною і примхливою грою словом. Поети цього напряму славили життя як свято миттєвих життєвих радощів. Для багатьох письменників поезія рококо стала школою поетичної майстерності й визволення Почуття від диктату Розуму. Тому ознаки рококо помітні й у творах Вольтера, Дідро, молодого Гете.

Суттєвих змін під впливом ідей Просвітництва зазнав класицизм. Новий зміст вимагав нових засобів зображення. Французький класицизм на початку ХVІІІ ст. сприймався як зразок мистецтва цього напряму в більшості країн Європи. Але в художній практиці класицистичні правила порушуються навіть на батьківщині теоретиків цього напряму. Так, Вольтер один із перших у просвітницькій драматургії зосередив свою увагу не на окремій особистості, а на середовищі, часткою якого є ця особистість. Особливе явище просвітницької літератури — «веймарський класицизм» Гете й Шиллера.

Зовсім новим напрямом у літературі ХVІІІ ст. став сентименталізм, із його культом почуттів. Культ почуттів не суперечив просвітницькому культу Розуму, адже розум і почуття вважалися однаково притаманними «природній людині». Сентименталізм виник на більш пізніх етапах Просвітництва, коли виявилася обмеженість раціоналістичного підходу до життя. Як художній напрям сентименталізм відкрив нові можливості в зображенні людської особистості. Але, зосередившись на зображенні почуття, деякі письменники дійсність підміняли умовними й абстрактними обставинами. Проте, твори таких авторів, як Руссо і Стерн, значною мірою вплинули на творчість Стендаля, Л. Толстого і взагалі реалістичну літературу ХХ ст.

Просвітництво відіграло важливу роль у розвитку реалізму. Вимоги життєвої правди, глибокого зображення сутності людини проголошувалися видатними письменниками-просвітителями Філдінгом, Дідро, письменниками-штюрмерами. Реалістичної літератури вимагав сам читач і з особливою довірою ставився до творів, автори яких переконували, що події у їхніх книжках не вигадані, а справжні. Успіх романів «Памела» Річардсона або «Страждання молодого Вертера» Гете пояснюють і тим, що читачі наївно вірили в те, що видавцям пощастило використати справжні листи й записи героїв. Для самих письменників ця ілюзія правдоподібності була лише засобом створення художнього образу.

Висновок. Література доби Просвітництва стала новим етапом у розвитку світової літератури. Події Французької буржуазної революції примусили критично переосмислити систему філософських, соціальних і естетичних поглядів просвітителів. Кривавий терор революції був зовсім не схожий на те «царство розуму», яке обіцяла епоха Просвітництва. Філософською й художньою реакцією на події ХVІІІ ст. став романтизм. Однак кращі художні досягнення доби Просвітництва і сьогодні не втратили своєї значущості, спонукають читачів замислюватися над сутністю життя, можливостями душі й розуму людини.

Опорні поняття: естетичні погляди, культ Розуму, раціоналізм, класицизм, сентименталізм.

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Охарактеризуйте Просвітництво як ідейний рух і літературну епоху (головні ідеї, найвідоміші представники). И в закладках появилось готовое сочинение.

Охарактеризуйте Просвітництво як ідейний рух і літературну епоху (головні ідеї, найвідоміші представники).





|