Распутін Валентин Григорович

Дата народження - 15 березня - 1937

Дата смерті - -

Письменник, публіцист

Народився 15 березня 1937 року в районному селищі Усть-Уда Іркутської області. Дитячі роки пройшли в селі Аталанка, в 400 км від Іркутська. Батько письменника був селянином, працював у ліспромгоспі, мати - домогосподарка

1954 - закінчує школу й надходить на перший курс історико-філологічного факультету Іркутського університету

1955 - знайомство з Олександром Вампиловим, що надійшов на перший курс історико-філологічного факультету ЯРМУ

1957 - Распутін починає працювати позаштатним кореспондентом газети "Радянська молодь". 30 березня в газеті з'являється перша публікація "Нудьгувати зовсім ніколи".

1958 - у газеті "Радянська молодь" Распутін друкує статті, замальовки, репортажі, критичні кореспонденції про студентське життя, про діяльність піонерських дружин, про роботу міліції, про життя школи. Друкується в співавторстві з Р. Градом, М. Вороніним, під псевдонімом Р. Валентинов, але найчастіше під власним ім'ям - В. Распутін

1959 - закінчує п'ятий курс історико-філологічного факультету ЯРМУ. Працює в газеті "Радянська молодь". Під газетними публікаціями з'являється псевдонім В. Каїрський

1961 - в альманасі "Ангара" уперше опублікована оповідання Распутіна ("Я забув запитати в Лешки..."Распутін звільняється з редакції газети "Радянська молодь" і надходить на посаду редактора літературно-драматичних передач Іркутської студії телебачення. У газеті "Радянська молодь" (12 лютого, 17 вересня), в альманасі "Ангара" починається публікація оповідань і нарисів майбутньої книги "Край біля самого неба".

1962 - Распутін звільняється з Іркутської студії телебачення й працює в редакціях різних газет («Радянська молодь", "Красноярський комсомолець", "Красноярський робітник" і ін.) У серпні цього ж року Распутін прийнятий на посаду литсотрудника газети "Красноярський робітник" Вкрасноярске.

1964 - у газеті "Східно-Сибірська правда" опублікований оповідання "Людин із цього світла".

1965 - в альманасі "Ангара" опублікований оповідання "Людин із цього світла". У цьому ж році Распутін бере участь у Читинском зональному семінарі починаючих письменників, зустрічається з В. Чивилихиним, що отметили талант починаючого автора. У газеті "Комсомольська правда" опублікований оповідання "Вітер шукає тебе". У журналі "Вогник" надрукований нарис "Роз'їзд Стофато".

1966 - у Красноярську виходить книга нарисів "Вогнищеві нових міст".

1967 - публікується повість "Гроші для Марії", що принесла письменникові популярність. Распутін прийнятий у Сполучник письменників СССР.

1968 - письменникові присуджена комсомольська премія ім'я И. Уткіна

1969 - початок роботи над повістю "Останній строк".

1971 - поїздка в Болгарію в складі клубу радянсько-болгарської молодіжної творчої інтелігенції. У Новосибірську (Західно-Сибірське книжкове видавництво) у серії "Молода проза Сибіру" виходить книга "Останній строк" з післямовою С. Викулова, що принесла Распутіну всесвітню популярність

1974 - виходить у світло повість "Живи й помни" (Державна премія, 1977).

1976 - виходить повість "Прощання із Запеклої". У це ж року Распутін робить поїздку у Фінляндію із прозаїком В. Круп'яним за запрошенням шведського семінару з питань літератури й культури. Потім він їде у Федеративну Республіку Німеччини разом з Ю. Трифоновим на книжковий ярмарок у Франкфурте-на-Майне. За кордоном на різні (англійському, німецькому, французькому, італійському, литовському, угорському, польському й ін.) мовах друкуються твори Распутіна

1977 - у Московському театрі ім. М. Н.Ермоловой ставиться спектакль "Гроші для Марії" по однойменній повісті. У Мхате поставлений спектакль "Останній строк" по п'єсі В. Распутіна

1978 - Распутін приймає хрещення в Єльці. Хрестить письменника старець Исаакий, багато скитавшийся за рубежем після революції. У пору еміграції був одним з керівників Богословського інституту в Парижу. Повернувшись на батьківщину після війни, пройшов через табори й посилання й на заході життя оселився в Єльці. Тут він став центром притягання прочан з усією Росії

У цьому ж році на екрани країни виходить телевізійний фільм К. Ташкова "Уроки французького" по однойменній повісті Распутіна

1979 - поїздка у Францію

1981 - Распутін нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора

1983 - поїздка у ФРН на зустріч, організовану клубом "Интерлит-82".

1984 - поїздка в Мексику за запрошенням Інституту образотворчих мистецтв

1985 - поїздка в Канзас-Сіті (США) за запрошенням університету. Читання лекцій про сучасну прозу

1986 - поїздка в Болгарію, Японію, Швецію

1987 - перебування в Західному Берліні й у ФРН у складі делегації, що вивчає проблеми екології й культури

Останні роки Распутін займається в основному публіцистикою, пише статті (1988 - "Земля твоя й моя", "Знати себе патріотом", "Слово про патріотизм"; 1989 - "У долі природи - наша доля", "Води наші - гріхи наші", "Ліва, права де сторона" про характер літературних дискусій, "Світло погашених вікон" - про проблеми села, "Зміст давнього минулого", "Сутінки людей"; 1990 - "Про що дзвонять дзвона", "Слово про Солженицине"; 1991 - "Великий будівельник морального порядку, збирач росіянці душі", "Ближнє світло здалеку" про Сергии Радонежском, "Слово до народу"; 1992 - "Тільки вона одна знає", "Якщо зберемо любов до Росії кожного в одну любов - вистоїмо"; 1993 - "Долілиць по Лені - ріці", "Відроджуйте Росію", "Залишитися людиною", після відвідування сербів Боснії й Герцеговини надрукована стаття "Балканський вузол", "Ні, не кінчений з Росією"; 1994 - оповідання "В одному місті", "Сеня їде", статті "Думи про Росію", "Щоб захистити совість"; 1995 - "Другий Всесвітній Російський Собор" "Де моє село?"; 1996 - "Триваємо в дітях і онуках", полемічна стаття в захист Байкалу "Розпач або конформізм?"; 1997 - книга оповідань "У ту ж землю...", оповідання "Жіноча розмова", "Отчі межі", "Бачення", стаття "Прокляті, але не вбиті", опублікований "Мій маніфест", "Славетне ім'я Сибір", 1998 - стаття "Многобедное наше щастя - жити в Росії", "Про моральну лінію", оповідання "Нова професія", "Велика місія Америки - убивство непокірливого народу", оповідання "Хата" і "На батьківщині", стаття про Пушкіна "Светоносное ім'я"

1994 - виступ на Всесвітньому російському соборі "Шлях порятунку".

1995 - рішенням Іркутської міської Думи Распутіну привласнене звання "Почесний громадянин міста Іркутська".

З ініціативи письменника й адміністрації м. Іркутська відбудеться перше свято «Дні російської духовності й культури "Сяйво Росії"», що із цього часу стало проводитися в Іркутську щорічно, а з 1997 року - по всій області

1996 - московські школярі й студенти гуманітарних вузів виступили головними арбітрами в присудженні В. Распутіну Міжнародної премії "Москва - Пенне".

1997 - В. Распутіну й Г. Галазию присуджена премія Фонду Святого Всехвального апостола Андрія Первозванного "За віру й вірність". У цьому ж році виходить двотомник вибраних добутків В. Распутіна

1999 - відбудеться виступ "Віднесеному - прощай?" в Італії на Міжнародній конференції із проблем сучасного миру й прогнозам на майбутнє

2000 - присуджена премія Фонду Солженицина "Братерство консерваторів".

2002 - у видавництві "Бурштинова розповідь" (Калінінград) виходить двотомник зібрання творів Распутіна. У цьому ж році на святкуванні Перших Міжнародних Днів Ф. Достоєвського в Естонії В. Распутіну присуджена перша премія Ф. Достоєвського. Крім того, Распутін бере участь у Всесвітньому Російському Народному Соборі. Текст виступу опублікований в "Російському Сході" і "Рідній землі".

Основні добутки:

Повести:

«Гроші для Марії» (1967)

«Останній строк» (1970)

«Живи й помни» (1974, Державна премія 1977)

«Прощання із Запеклої» (1976)

«Пожежа» (1985)

Оповідання:

«Край біля самого неба» (1966)

«Вогнищеві нових міст» (1966)

«Століття живи - століття люби» (1982)

Статті

Распутін В. Г. Зібрання творів: В 3т. - М.: Віче-Аст. Молода гвардія, 1994.

Прощання із Запеклої 2Уроки французького

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Распутін Валентин Григорович. И в закладках появилось готовое сочинение.

Распутін Валентин Григорович.





|