Реалістичні тенденції в творчості Пушкіна, Лермонтова

ХІХ століття, ще на самому його початку, російській поет Є. Баратинський пророче назвав «залізним», а тим, кому судилося тоді жити, передрікав «промислові клопоти». В історію людства ХІХ століття увійшло як час бурхливих змін і в духовній, і в матеріальній культурі. Але «промислові клопоти», технічні перевороти в галузях виробництва не зменшили потребу людини у духовній культурі. Навпаки, саме у ХІХ столітті в мистецтві культурі почався процес, який ми називаємо вже звичним словом «демократизація».

Література ХІХ століття найяскравіше розкриває сутність тих змін, які відбувалися у світі.

Перш за все, це виявилося у прискореному розвитку нових напрямів у мистецтві. Якщо у попередні епохи певні напрями і стилі панували віками, то у ХІХ столітті термін цей скорочується до кількох десятиліть, а інколи й років. Починалося століття становленням, розвитком і розквітом романтизму, але вже у 30-ті роки реалізм відіграє все більш важливу роль.

Романтизм - напрям у мистецтві, який почав формуватися у загальнолітературну течію на межі XVIII—ХІХ ст. у Німеччині та Англії. Найвищого розквіту романтизм досяг у першій третині ХІХ ст., охопивши всі країни Європи та Америки.

Романтики доводили, що почуття, уява, фантазія не менш важливі для людини, ніж розум і здоровий глузд, який обожнювали просвітителі.

Саме ці риси роблять людину духовно самобутньою, і романтикам належить відкриття неповторності кожної людської особистості, її духовного світу.

Художник-романтик не ставив собі за мету точно відтворити дійсність. Для нього важливішим було висловлення свого ставлення до реальності, створення свого, вигаданого образ світу, часто за принципом контрасту з навколишнім життям, щоб донести до читача і свій ідеал, і свою неприязнь до світу, з яким він не може примиритися.

Романтизм протиставив ідеал дійсності. У творчості Гофмана постає особливий художній світ, створений могутньою фантазією автора. Протистояння романтичного і буденного, ілюзорного і реального — ось головні риси цього світу.

Особливістю реалізму як літературного напряму є соціальний аналіз, художнє осмислення взаємодій між особистістю і суспільством, прагнення художньо відобразити закономірності суспільного розвитку. Тому для реалізму характерним є:

1) зображення типових характерів у типових обставинах;

2) показ життя у розвитку і протиріччях, які мають перш за все суспільний характер;

3) прагнення розкрити сутність явищ дійсності без обмеження тем та сюжетів;

4) пошук морального ідеалу, виховне значення.

Реалізм живився вірою у можливість гармонії між ідеалом та дійсністю. Поява реалізму у першу чергу означала зміни у світосприйнятті письменників: відмову від «естетично подвійного світу» і початок ретельного вивчення дійсності. Вивчення це спиралося на ті закони, ті закономірності, які пропонувала сучасна письменникам наука. Не випадково на ранніх етапах розвитку реалізму в літературах різних країн з’являється так званий «фізіологічний нарис». Сама назва цього жанру, зверненого до побутових подробиць щоденного життя найрізноманітніших, найчастіше бідних верств, свідчила про те, що нове мистецьке бачення навколишньої дійсності було пов’язане з розвитком природничих наук.

Творчість О. Пушкіна, М. Лермонтова наочно показує, як романтичні тенденції змінюються на реалістичні. Роман Пушкіна «Євгеній Онєгін» став своєрідною енциклопедією російської дійсності, адже поет зміг показати не лише «героя свого часу», а дати панорамні картини російської дійсності.

Висновок. У першій третині ХІХ ст. активно розвивався романтизм. Але вже у його надрах почав формуватися новий реалістичний метод зображення дійсності. Їхня взаємодія і визначила особливості літератури першої третини ХІХ ст.

Опорні поняття: прискорення розвитку, зміни художніх напрямів, романтизм, романтичний подвійний світ, дослідження дійсності, реалізм.

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Реалістичні тенденції в творчості Пушкіна, Лермонтова. И в закладках появилось готовое сочинение.

Реалістичні тенденції в творчості Пушкіна, Лермонтова.





|