Три ведмеді

Англійська народна казка

У перекладі М. Клягиной-Кондратьевой

Жили-Минулого три ведмеді. Жили вони все разом у лісі, у своєму власному будинку. Один з них була маленький-малюсінький крихта ведмежа, іншої - середній ведмідь, а третій - великий-здоровенний медведище. У кожного був свій горщик для вівсяної каші: у маленького-малюсінького крихти ведмежати маленький горшочек, у середнього ведмедя середній горщик, у великого-здоровенного медведища величезний горшочище. Кожний ведмідь сидів у своєму кріслі: маленький-малюсінький крихта ведмежа в маленькому крісельці, середній ведмідь у середнім кріслі, а великий-здоровенний медведище у величезному креслище. І спали вони кожний на своєму ліжку: маленький-малюсінький крихта ведмежа на маленькому ліжечку, середнє ведмідь на середнім ліжку, великий-здоровенний медведище на величезній кроватище.

Якось раз зварили собі ведмеді на сніданок вівсяну кашу, виклали її в горщики, а самі пішли погуляти по лісі: каші-те адже простигти треба було; не те стали б вони її є гарячу, вона б їм весь рот обпалилася

А поки вони гуляли по лісі, до будинку підійшла маленька старушонка. Не дуже-те вона була гарна, ця старушонка! Спочатку вона заглянула у віконце, потім - у замкову щілину: побачила, що в будинку нікого ні, і підняла клямку. Двері були не замкнені. Так ведмеді її ніколи й не замикали - вони були добрі ведмеді: самі нікого не кривдили й собі не чекали образи

От маленька старушонка відкрила двері й увійшли. І як же вона зраділа, коли побачила на столі кашу! Будь вона гарної старушонкой, вона, звичайно, дочекалася б ведмедів, а ті напевно почастували б її сніданком. Адже вони були гарні ведмеді, грубуваті правда, як і всі ведмеді, зате добродушні й гостинні. Але бабуся була негарна, безсовісна й без попиту прийнялася за їду

Спершу вона спробувала каші з горшочища великого-здоровенного медведища, але каша здалася їй занадто гарячої, і старушонка сказала: «Дрянь!» Потім покуштувала каші з горщика середнього ведмедя, але його каша здалася їй зовсім остиглої, і старушонка знову сказала: «Дрянь!» Тоді прийнялася вона за кашу маленького-малюсінького крихти ведмежати. Ця каша виявилася не гарячої, не холодної, а якраз, і так сподобалася маленької старушонке, що вона прийнялася уплітати її за обидві щоки й очистила весь горшочек до денця. Однак противна старушонка й цю кашу обізвала кепським словом: дуже вуж малий був горшочек, не вистачило старушонке каші

Потім старушонка села в креслище великого-здоровенного медведища, але воно здалося їй надто твердим. Вона пересіла в крісло середнього ведмедя, але воно здалося їй надто м'яким. Нарешті плюхнулася в крісельце маленького-малюсінького крихти ведмежати, і воно здалося їй не твердим, не м'яким, а якраз. От сіла вона в це крісельце - сиділа, сиділа, поки не продавила сидіння, і - шлеп! - прямо на підлогу. Піднялася противна старушонка й обізвала крісельце лайкою

Тоді старушонка побігла наверх у спальню, де спали всі три ведмеді. Спершу лягла вона на кроватищу великого-здоровенного медведища, але та здалася їй занадто високої в головах. Потім лягла на ліжко середнього ведмедя, але ця здалася їй занадто високої в ногах. Нарешті лягла на ліжечко маленького-малюсінького крихти ведмежати, і ліжечко виявилося не занадто високої ні в головах, ні в ногах, а - якраз. От укрилася старушонка потеплее й заснула міцним сном

А к того часу ведмеді вирішили, що каша вже поостила, і повернулися додому снідати. Глянув великий-здоровенний медведище на свій горшочище, бачить, у каші ложка: там її старушонка залишила. І взревел медведище своїм голосним грубим страшним голосом:

Хтось мою кашу їв!

Середній ведмідь теж глянув на свій горщик, бачить, і в його каші ложка

Ложки-Те у ведмедів були дерев'яні, - а будь вони срібні, противна старушонка напевно б їх привласнила

И сказав середній ведмідь своїм не голосним, не тихим, а середнім голосом:

Хтось мою кашу їв!

А маленький-малюсінький крихта ведмежа глянуло на свій горшочек, бачить - у горшочке ложка, а каші й сліду нема. І пропищав він тоненьким-тонюсеньким тихим голоском:

Хтось мою кашу їв і всю її з'їв!

Отут ведмеді догадалися, що хтось забрався до них у будинок і з'їв всю кашу маленького-малюсінького крихти-ведмежати. И прийнялися шукати злодія по всіх кутах. От великий-здоровенний медведище помітив, що тверда подушка криво лежить у його креслище - її старушонка зрушила, коли підхопилася з місця. І взревел великий-здоровенний медведище своїм голосним, грубим страшним голосом:

Хтось у моєму крісельці сидів!

М'яку подушку середнього ведмедя старушонка прим'яла. І середній ведмідь сказав своїм не голосним, не тихим, а середнім голосом:

Хтось у моєму кріслі сидів!

А що зробила старушонка із крісельцем маленького-малюсінького крихти-ведмежати, ви вже знаєте. І пропищала маленький-малюсінький крихта ведмежа своїм тоненьким-тонюсеньким тихим голоском:

Хтось у моєму крісельці сидів і сидіння продавив!

Треба шукати далі, вирішили ведмеді й піднялися наверх у спальню. Побачив великий-здоровенний медведище, що подушка його не на місці - її старушонка зрушила, - і взревел своїм голосним, грубим страшним голосом:

Хтось на моєї кроватище спав!

Побачив середній ведмідь, що валик його не на місці - це старушонка його пересунула, - і сказав своїм не голосним, не тихим, а середнім голосом:

Хтось на моєму ліжку спав!

А маленький-малюсіньке крихта-ведмежа підійшло до свого ліжечка, бачить: валик на місці, подушка теж на місці, а на подушці - потворна, замурзана голова маленької старушонки. От вона-те вуж ніяк не на місці: нічого було противної старушонке забиратися до ведмедів!

И пропищала маленький-малюсінький крихта ведмежа своїм тоненьким-тонюсеньким тихим голоском:

Хтось на моєму ліжечку спав і зараз спить!

Маленька старушонка чула крізь сон голосний, грубий страшний голос великого-здоровенного медведища, але спала так міцно, що їй почудилось, начебто це вітер шумить або грім гримить. Чула вона й не голосний, не тихий, а середній голос середнього ведмедя, але їй почудилось, начебто це хтось у сні бурмоче. А як почула вона тоненький-тонюсенький голосок маленького-малюсінького крихти ведмежати, до того дзвінкий, до того пронизливий, - відразу прокинулася. Відкрила ока, бачить - коштують у самого ліжка три ведмеді. Вона підхопилася й кинулася кокну.

Вікно було саме відкрите, - адже наші три ведмеді, як і всі гарні, охайні ведмеді, завжди провітрювали спальню по ранках. Ну, маленька старушонка й вистрибнув геть; а вуж чи згорнула вона собі шию, або заблудилася в лісі, або ж вибралася з лісу, але її забрал констебль і відвів у виправний будинок за бродяжництво, - цього я не можу вам сказати. Тільки всі три ведмеді ніколи більше її не бачили

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Три ведмеді. И в закладках появилось готовое сочинение.

Три ведмеді.





|