Я щаслива, що наша

Я щаслива, що наша "Катюша" громила ворога

Історію надіслав доктор технічних наук Леї Борисівна Кизнер

Ніколи не думала не ворожила, що стану вченим, так ще в такий "чоловічий" науці, як ракетобудування. У нашій великій родині, що жила в єврейському містечку Гайсин, що в Україні, будь-яка праця завжди була в пошані, тільки от інженерів не було. І навряд чи й мої батьки представляли мене майбутнім ракетником, та й слова такого вони тоді не знали. Але, закінчивши інститут, я захопилася цією перспективною наукою, хоча розуміла, що мені, жінці, прийде нелегко.

Незабаром мені 90, і мені здається, я гідно впоралася з викликом, що підготувала мені доля, життя змушувала. Трагічна доля, що осягла моїх рідних у роки фашистської окупації, труднощі в нелегкій кар'єрі ученогоракетчика загартували мою волю

Всі мої колеги дивувалися: маленька, худенька, але вся із себе така незалежна, та й на випадок чого палець у рот не клади... Я не знаю, яка життєва сила рухала мною, адже доводилося працювати ночами, сперечатися, доводити, а іноді в мороз і бездоріжжя йти десятки кілометрів пішки до іспитового полігона, ризикувати при пуску ракет, які, траплялося, вибухали. Багато наших чоловіків воліли йти в укриття, а я, представте, нічого не боялася. 

Я брала участь у розробці багатьох ракет, які були поставлені на озброєння в роки Великої Вітчизняної війни, але головним уважаю той факт, що у своїй кандидатській дисертації вперше математично описала процеси горіння пороху в реактивному двигуні, що допомогло ще до написання цієї роботи в створенні конструкції й для знаменитої "катюші", і для інших двигунів ракет.  Пишаюся й своєю докторською дисертацією, що, як говорили військові, члени ВАК, захистила "з боєм". Вона підтверджує моє авторство в появі ракети РТ2 з атомною боєголовкою. Це був результат моїх досліджень, що почалися ще в 1940 році.
 
Зараз готова до виходу моя 600сторінкова книга "Ракета до старту готова".

Вона писалася багато років. Не знаю, до якого жанру можна неї віднести, скоріше до мемуарнонаучному, якщо є взагалі такий. У ній розповідь про моїй дуже непростій житті, про мою родину, про моїх друзьяхракетчиках, у якій багато було всього й сумного, і радісного. Є місця, де розповідається про Сергія Павловичі Корольові, з яким мені пощастило не тільки зустрічатися, але й працювати під його початком. Жаль, що у свій час нам, тоді ще молодим фахівцям, не вдалося вберегти його від доносів "колег" і Гулага. Але й у післявоєнні роки, коли Корольов став на чолі радянського ракетобудування, працювати з ним, повірте, було справжнім щастям. Знаю одне: якби вітчизняне ракетобудування завжди очолювали такі люди, як Корольов, ми були б першими й на Місяці

Мене часто запитують, чи щаслива я? Так, я щаслива, що життя вдалося, хоча щастя це виявилося важким. Щаслива, що діти з онуками влаштовані, що я з ними. Мої найкращі побажання й поздоровлення ветеранам Великої Вітчизняної війни з 60летием Великої Перемоги. Я щаслива тому, що наша «катюша» громила ворога, що в цьому є й дещиця моєї праці

Записав Геннадій Дерткин

Всі історії Автори історій Герої історій13170

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Я щаслива, що наша. И в закладках появилось готовое сочинение.

Я щаслива, що наша.





|