Жоль К. Тернистий шлях раціоналізму Агасфер, або Вічний Жид

ежен Сю аж ніяк не відразу знайшов власну дорогу в мистецтві. Довгий час він розцінював свої літературні досвіди як щось дилетантське. У набагато більшій мері його тягло до живопису. Він навіть надходить учнем до художника-мариніста. Про його успіхи на цьому поприщі відомо мало, але зате добре відомо, що вчитель активно утягував свого учня в різні любовні авантюри

Як успішний белетрист ежен Сю дебютував в 1831 році серією морських новел, які заклали основу французького морського роману

Після збірника морських оповідань "Кукаратча" (1832&"Історію французького флоту в XVII столітті".

Із середини 30-х років наш автор переходить до історичного роману

"Джерело: письменника від нового руйнування. Колишньому безтурботному рантье-мільйонерові прийшов кінець. Тепер йому доводиться шукати засобу до існування. Головним з них стає літературний заробіток

"Джерело: 17 v-euro-lit.)"Паризькі таємниці" (1842&"Журналь де Деба". У дверей редакції щоранку вибудовувалася черга нетерплячих читачів, стремившихся скоріше довідатися продовження захоплюючої історії

Таким же грандіозним успіхом користувався й роман Сю "Агасфер", опублікований у газеті "Конститюсьоннель" з 25 червня 1844 року по 12 липня 1845 року. За цей роман автор одержав нечуваний гонорар, що повалив у трепет всіх його сучасників, &"Агасфер" був виданий окремою книгою з малюнками Гаварни. Одночасно майже у всіх країнах Європи й Америки з'явилися переклади роману, незмінно пользовавшиеся більшим попитом у читачів. В 1849 році "Агасфер" був перероблений вдраму.

З

А "Паризькими таємницями" і "Агасфером" пішов ряд інших соціально орієнтованих романів, у яких викривалися пороки буржуазного суспільства, зображувалася вбогість і темрява нижчих класів

Під час Лютневої революції 1848 року Сю стає членом партії демократів-соціалістів. В 1850 році він обирається в Законодавчі збори, одержавши 126 тисяч голосів виборців

Вершиною творчості Сю вважається його роман "Таємниці народу, або історія однієї пролетарської сім'ї протягом ряду століть" (1847&"Джерело: 1857 року, коли лікуючий і відданий йому лікар на якийсь час відлучився з містечка. Не виключено, що до його смерті причетні єзуїти, яких він нещадно викриває в "Агасфері".

Ні в кого із читачів не виникне сумнівів із приводу антиклерикальної установки "Агасфера", що проявляється у викритті таємних злочинів єзуїтського ордена. Однак Сю не обмежується критикою духівництва. Він у своєрідній літературно-художній формі вирішує "робоче питання", що у першій половині XIX століття дуже гостро стояло на порядку денному, тому що пролетаріат у багатьох європейських країнах перебував під найтяжким пресом безжалісної капіталістичної експлуатації, до того ж перебував у вкрай безправному стані

У свій час Карл Маркс, та й не тільки він, затверджував, що вбогість випливає із самої сутності праці в умовах буржуазного суспільства. По Марксові, найбільш багатий стан буржуазного суспільства &"Джерело: праці є опредмеченний праця, тобто здійснення праці є його опредмечивание (створення якихось предметів). Соціально-етичний зміст даного опредмечивания полягає в тім, що опредмечивание праці робітника в системі капіталістичного виробництва виступає, по-перше, як втрата предмета у вигляді відчуження предмета від його творця й, по-друге, як поневолювання предметом, що не підкоряється волі виробника. Інакше кажучи, робітник ставиться до продукту своєї праці як до чужого предмета. Чим більше він вимотує себе на роботі, тим могущественнее стає чужий для нього предметний мир, створюваний ним самим, тим бідніше стає він сам, його внутрішній мир і його особисте майно. Точно так само, на думку Маркса, обстоит справа й у релігії. Чим більше людина вкладає в Бога, тим менше залишається в ньому самому. Самовідчуження робітника в продукті його праці має не тільки те значення, що праця здобуває зовнішнє існування, але ще й те значення, що ця праця стає конфронтуючому робітникові самостійною силою, причому силоміць далекої й ворожої

Відчуження, уважає Маркс, проявляється не тільки в кінцевому продукті виробництва, але й у самій виробничій діяльності. Отже, якщо продукт праці є самовідчуження, те й саме виробництво повинне бути діяльним самовідчуженням, самовідчуженням діяльності, діяльністю самовідчуження. Стосовно особистості робітника це значить, що робітник у своїй праці не затверджує себе, а заперечує, не розгортає вільно свою фізичну й духовну енергію, а розморює власну фізичну природу й руйнує свій власний дух. Тому робітник капіталістичного підприємства тільки поза працею почуває себе самим собою, а в процесі праці він почуває себе відірваним від самого себе

Відчуженість праці ясно позначається в тім, що, як тільки припиняється фізичний або інший примус до праці, від праці біжать, як від чуми. У результаті, резюмує Маркс, виходить такий стан справ, коли робоча людина почуває себе вільно діючим тільки при виконанні своїх тваринних функцій (їжа, питво, підлоговий акт і т.п.), а у своїх людських функціях він почуває себе тільки лише підневільним твариною, тупої худобиною

В іншій формі аналогічні думки висловлює ежен Сю. Своєрідність пропонованого їм підходу до "робочого питання" полягає в тім, що автором береться за основу добре відомий і широко розповсюджений сюжет про Агасфера, або Вічному Жиді. Але на відміну від уже відомих трактувань даного сюжету (богословських і навіть літературно-сатиричних) французький письменник уперше дає його соціальне трактування. В об'ємному романі Агасфер є втіленням як би проклятого від століття й на століття пролетаріату, що ніде не може знайти гідну людину існування

И все-таки чому в особі Агасфера робітничий клас засуджений майже на самогубне існування?

Ще раз звернемося до легенди. Відповідно до її спрощеної версії, коли Христа вели на Голгофу, він, стомлений вагою хреста, спробував передохнути в будинку одного ремісника. Але тією, змученою роботою й озлоблений на важке життя, відіпхнув Христа зі словами: "Іди й не зупиняйся". У відповідь він почув: "Я піду, але й ти будеш ходити довіку". Таким чином, пролетаріат проклятий тому, що один з них колись виявив безсердечність, черствість і невиправдану злість. Іншими словами, Господь покарав ремісника Агасфера й у його потомстві весь робітничий клас. Як було сказано Агасферові, іди, не відаючи відпочинку й спокою. Так і протягом багатьох століть безжалісні володарі миру цього говорили робітником, щоб вони трудилися без відпочинку й спокою в поті чола свого. Зміст подібних висловів знаходить своє виразне вираження в ідеології й політику католицького ордена єзуїтів, найбільш витончених захисників не тільки католицизму, але й тих мирських цінностей, які визнавалися або благословлялися папським Римом. Тому не випадково тема викриття підступу єзуїтів займає в романі Сю центральне місце

У Франції питання про таємну політику й дії єзуїтів сплив на початку 40-х років XIX століття й придбав надзвичайну гостроту. Пояснюється це тим, що під час Французької революції 1789&"проштрафившихся" орденів, особливо єзуїтського. Із зовнішньої сторони вимога липневого уряду бути задоволено. Однак на ділі католицька церква нітрохи не постраждала й продовжувала активно самозатверджуватися. До початку 40-х років зросло число церков і монастирів, збільшилася кількість релігійних асоціацій і релігійних видань. Як результат, було підняте питання про передачу в руки церковників справ народного утворення. Подібні претензії викликали протести навіть із боку осіб, наділених міністерською владою й інтереси, що представляє, монархії. Адже ні для кого не було секретом, що саме єзуїти спонукували духівництво до проведення активної, наступальної політики, особливо в області народного утворення

Але це все, як говоряться, "квіточки", були ще й "ягідки". Так, у роки Реставрації при активній участі єзуїтів був проголошений "білий терор", що охопив південь Франції. Під егідою переслідування сподвижників і просто співчуваючих полеглий "тиранові", тобто Наполеонові, у Тулузі, Ниме, Авиньоне й інших містах били протестантів і громили їхнє майно. Убито було кілька генералів, відомих своєю службою наполеонівської імперії. Понад сто тисяч чоловік кинули у в'язниці. У цій атмосфері релігійно-цивільної війни відбулася передача середньої освіти майже цілком у руки духівництва. Відтепер учителі повинні були мати атестат поводження, що видавався священиком. У всіх шкільних радах засідали представники церкви. Мало того, незабаром від усякого що служить стали вимагати свідчення про гарне поводження, підтверджене представником церкви

В 1843 році питання про діяльність єзуїтів обговорювався у вищих політичних колах Франції. У розпалі цієї полеміки почав публікуватися "Агасфер", що зіграв велику роль у боротьбі суспільної опозиції проти єзуїтів

Як і при яких умовах виник орден єзуїтів?

Страницы: 1 2

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Жоль К. Тернистий шлях раціоналізму Агасфер, або Вічний Жид. И в закладках появилось готовое сочинение.

Жоль К. Тернистий шлях раціоналізму Агасфер, або Вічний Жид.





|